ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ДЕЯКИХ ПОСТРАДЯНСЬКИХ КРАЇН

Грошово-кредитні системи зарубіжних країн

ТЕМА 8. Грошово-кредитна система Росії

ТЕМА 9. Грошово-кредитна система Республіки Білорусь

ТЕМА 10. Грошово-кредитна система Республіки Казахстан

ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА РОСІЇ

Історія грошового обігу і кредитної справи на території Росії

Гроші та кредит Російської імперії

Перші банківські операції в 1729-1733 pp. почала здійснювати Монетна контора. Вона надавала незначні короткострокові позички під заставу золота і срібла. Але торговельно-промисловий розвиток країни гостро потребував створення кредитних установ [89, с. 164]. І у 1754 р. в Росії було засновано "Державний банк для дворянства" і "Купецький банк".

У 1757 р. після прийняття Закону "Про заходи вексельного права" між великими містами почали здійснюватися переказні операції для полегшення обігу металевих монет через заміну їх векселями. Поширилися також вкладні і кредитні операції. Почали засновуватися перші приватні банкірські доми [89, с. 164-165]. Серед них найбільшим був банкірський дім Штігліца, який навіть виступав посередником при укладанні російським урядом закордонних позик, займався засновницькою діяльністю й разом з іноземними банкірами у 1857 р. заснував "Головне товариство російських залізниць" [205, с. 270-271].

Крім приватних банкірів кредитними операціями займалися також міняльні контори, які спочатку спеціалізувалися на обміні паперових грошей на асигнації й навпаки. В подальшому вони почали здійснювати позичкові операції, стягуючи за своїми позикам до 30% річних.

У 1758 р. для забезпечення обігу мідних грошей та залучення до скарбниці срібної монети було засновано банківські контори вексельного права ("мідні банки").

Перші банки в Росії існували недовго, що було викликано невеликим початковим капіталом, низьким рівнем розвитку вкладних операцій, можливістю надавати позики переважно на короткий строк, а також слабкою зацікавленістю у прибутку. Однак досвід роботи цих кредитних установ було використано у розробці проектів створення першого емісійного банку в країні.

Перші спроби реформування грошової системи були здійснені Катериною II (1762-1796 pp.). Так, відповідно до Указу від 29.12.1768 р. було оголошено про початок випуску паперових грошей під назвою асигнації. Для емісії цих грошей передбачалося заснування Асигнаційних банків в м. Петербурзі і м. Москві. Спочатку планувалося обмежити емісію в розмірі 1 млн. рублів, але вже у 1786 р. в обігу перебувало асигнацій на суму більш як 46 млн. рублів. Курс асигнацій був стабільним і складав 98-99 коп., оскільки мідної монети, якою мали забезпечуватися асигнації, перебувало в обігу більш як на 47 тис. рублів, тобто асигнації були повністю забезпечені металевою монетою [205, с. 265, 269; 228, с. 154; 89, с. 158].

У 1786 р. замість Петербурзького і Московського Дворянських банків було організовано Державний позичковий банк. Цей банк приймав внески і видавав довгострокові позики під заставу. Позики надавалися терміном на 20 років з розрахунку 8% річних. Проте основну масу своїх коштів Державний позичковий банк розмішав не в позики приватним особам, а в кредити, що надавалися уряду' [205, с. 269].

Занадто витратне правління Катерини II призвело до суттєвого дефіциту бюджету, покрити який було вирішено за рахунок додаткової емісії асигнацій. 28.06.1786 р. Катерина II підписала указ про додаткову емісію асигнацій на суму 10 млн. рублів. Старі асигнації (випуск 1769 р.) обмінювалися на нові. Випуск нових асигнацій здійснювала нова емісійна установа у м. Петербурзі – "Державний асигнаційний банк", який було засновано шляхом реорганізації двох попередніх асигнаційних банків [205, с. 265].

Після скасування в 1786 р. дворянських банків постало питання про заснування іпотечного банку для дворян, який би здійснював довгострокове кредитування. Так, Указом від 18.12.1797 р. було засновано "Допоміжний банк для дворянства". Банк повинен був надавати позики на 25 років під 6% річних банківськими білетами під заставу населених маєтків. Проте діяльність цього банку була невдалою, оскільки фактично він був не банком, а державною касою для допомоги дворянству. І Указом від 19.07.1802 р. "Допоміжний банк для дворянства" було приєднано до Державного позичкового банку [205, с. 270].

З 1787 р. одна за одною розпочиналися війни: російсько-турецька війна, війна зі Швецією та Польщею, війна з Персією тощо. І у зв'язку із фінансуванням воєнних витрат випуск асигнацій постійно збільшувався, а курс асигнаційного рубля по відношенню до срібного швидко падав: 1789 р. – 91,75 коп., 1795 р. – 70,5 коп., 1800 р. – 66,25 коп. [101, с. 323].

У XVIII-XIX ст. у монетній системі Росії панували, загалом, номінали, що були визначені реформою Петра І. Так, за царювання Павла І (1796-1801 pp.) певних змін зазнав зовнішній вигляд срібних монет. Мінялася вага окремих монет, але співвідношення між основними номіналами лишалося незмінним. З часів правління Олександра І, починаючи з 1815 р. до 1841 р., в Росії карбувалися монети з золота, срібла та міді із зображенням царя. Крім того, карбувалися монети для Польського Королівства. А за царювання Миколи 1 в Російській імперії карбувалися монети з платини. У 1828- 1845 pp. були випущені платинові монети вартістю 3, 6 і 12 рублів [205, с. 264-265; 228, с. 155-156].

У 1797 р. при Асигнаційному банку заснувалися облікові контори для посилення і розвитку ремесел і торгівлі: з обліку векселів, товарних і страхових операцій. Вони, по суті, стали першими банками вираженого комерційного типу.

У 1817 р. на основі облікових контор Асигнаційного банку було засновано Державний комерційний банк, основним завданням якого було розвиток короткострокового кредиту. Цей банк приймав внески, здійснював безготівкові розрахунки й обліково-позичкові операції. Комерційний банк відкрив 11 контор у різних містах імперії і на початок 1859 р. мав внесків на 240 млн. рублів сріблом. Однак, лише невелику частину своїх коштів він помістив в обліково-позичкові операції, а більшу ж частину тримав у вигляді внесків у Позичковому банку, тобто фактично через посередництво останнього кредитував уряд [205, с. 270; 89, с. 165].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Грошово-кредитні системи зарубіжних країн» автора Герасимчук З.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ДЕЯКИХ ПОСТРАДЯНСЬКИХ КРАЇН“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ РОЗВИНУТИХ КРАЇН СВІТУ

  • Регулюючі органи грошово-кредитної системи США

  • Інші органи регулювання грошово-кредитної системи США

  • Комерційні банки та небанківські фінансово-кредитні установи США

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

  • Банк Англії – центральний орган регулювання грошово-кредитної системи країни

  • Другий рівень кредитної системи Великобританії

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА НІМЕЧЧИНИ

  • Органи грошово-кредитного регулювання в Німеччині

  • Федеральне управління фінансового нагляду Німеччини

  • Фінансова архітектура Німеччини

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ФРАНЦІЇ

  • Ланка верхнього рівня регулювання кредитної системи Франції

  • Допоміжні органи регулювання та контролю за кредитною діяльністю

  • Інші централізовані служби в структурі кредитної системи Франції

  • Діяльність фінансово-кредитних установ на ринку фінансових послуг Франції

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ЯПОНІЇ

  • Банк Японії – центр кредитної системи країни

  • Федеральна корпорація страхування депозитів

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ІТАЛІЇ

  • Органи регулювання грошово-кредитних відносин в Італії

  • Система фінансово-кредитних установ Італії

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА КАНАДИ

  • Регуляторна система Канади

  • Канадська корпорація страхування депозитів

  • Фінансово-кредитні інститути Канади та їх діяльність на ринку фінансових послуг країни

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ДЕЯКИХ ПОСТРАДЯНСЬКИХ КРАЇН
  • Гроші та кредит СРСР в період 1917-1945 pp.

  • Грошова та кредитна системи СРСР в період 1946-1991 pp.

  • Грошово-кредитна система Російської Федерації

  • Кредитна система РФ: структура та функції

  • Асоціація кредитних організацій

  • Національне бюро кредитних історій

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА РЕСПУБЛІКИ БІЛОРУСЬ

  • Національний банк Республіки Білорусь

  • Другий рівень фінансово-кредитної системи Республіки Білорусь

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА РЕСПУБЛІКИ КАЗАХСТАН

  • Розвиток кредитної системи Казахстану

  • Національний Банк Республіки Казахстан: структура, основні завдання та функції

  • Казахська система гарантування депозитів

  • Функціонування сегментів кредитного сектору Республіки Казахстан

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ДЕЯКИХ КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ

  • Національний банк Польщі: історичні аспекти, функції та організаційна структура

  • Організаційна структура центрального банку Польщі

  • Характеристика фінансово-кредитних установ Польщі

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА УГОРЩИНИ

  • Національний банк Угорщини

  • Угорська банківська асоціація

  • Діяльність Державної фінансової інспекції

  • Угорська фінансово-кредитна архітектура

  • Банківська система Угорщини

  • Система кредитно-ощадних кооперативів Угорщини

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ЧЕХІЇ ТА СЛОВАЧЧИНИ

  • Розвиток грошово-кредитної системи Словаччини

  • Національна система регулювання грошово-кредитних відносин в Чеській та Словацькій Республіках

  • Національний банк Словацької Республіки

  • Діяльність банківських та небанківських фінансово-кредитних інституцій в Чеській та Словацькій Республіках

  • Другий рівень кредитної системи Словацької Республіки

  • ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК