Історія розвитку угорської грошово-кредитної системи
На початку XIX ст. Угорщина перебувала під владою династії Габсбургів. Центральні функції грошово-кредитної імперії виконував Австрійський національний банк, який був заснований патентом імператора 01.06.1816 р. Це було зумовлено необхідністю створення незалежного банкіра уряду для подолання інфляційних процесів, викликаних Наполеонівськими війнами [143, с. 348].
Однак, під час революції і війни за незалежність у період 1848- 1849 pp. виконання функцій центрального банку угорським урядом було покладено на угорський комерційний банк Пешта.
У 1862 р. для регулювання відносин між державою і центральним банком було прийнято Банківський акт, згідно з яким Австрійський національний банк став більш незалежним, ніж Банк Пруссії та Банк Франції. І ця належність проіснувала до 30.09.1878 р., коли було засновано Австро-Угорський банк.
Організаційна структура Австро-Угорського банку була комплексною. Менеджмент банку було розділено на виконавчу гілку і гілку, що відповідає за ухвалення рішень. У межах другої гілки централізовано існувала Верховна рада, керівник і комітети Верховної ради. Також було дві ради директорів. Верховна рада здійснювала загальні наглядові функції усередині операційної діяльності банку. Кожна країна вибирала по 2 представники у Верховну раду, які також були членами Ради директорів. Представники Ради директорів і навіть контролери з уряду брали участь у засіданні Верховної ради [143, с. 348].
Під час становлення Австро-Угорського банку грошова система існувала на основі срібного стандарту, але після 1878 р. як і інші європейські країни Австро-Угорщина перейшла на золотий стандарт. Крім того, видобуток срібла зростав, що стало причиною зменшення ціни на даний метал. Австро-Угорщина не стала винятком [143, с. 348].
Процес становлення на території Угорщини центрального банку як банку банків завершився у 1914 р., коли розпочалася Перша світова війна. З того часу почалися виплати за урядовими позиками. Принципи покриття золотої валюти було поступово пом'якшено. Австро-Угорський банк приймав облігації із забезпеченням до 75% їх номіналу, таким чином фінансуючи військові витрати уряду. Тривале падіння обмінного курсу крони і виснаження запасів дорогоцінних металів змусило 01.02.1916 р. на основі досвіду аналогічного інституту в Німеччини (тільки на місяць пізніше) створити Іноземний обмінний центр. Під час війни в країні пройшла хвиля революцій, в ході яких держава розділилася на безліч дрібних країн, кожна з яких створила свою валюту. Економіка Угорщини опинилася у скрутному становищі. Рівень інвестицій різко впав, були виснажені валютні запаси, зросла інфляція, оскільки військові витрати фінансувалися неврегульованою емісією [143, с. 348-349]. У вересні 1919 р. Австро- Угорський банк було ліквідовано і функції та обов'язки центрального банку взяв на себе Королівський Угорський державний банк, який було засновано 11.07.1921 р. Даний інститут був покликаний підготувати перехід від системи "крони" до нової валютної системи.
У лютому 1924 р. Європейський комітет розвитку прийняв угорську програму реорганізації, згідно якої були визначені підстава і генеральні причини діяльності центрального банку Угорщини. І 24.06.1924 р. у формі компанії з обмеженою відповідальністю розпочав свою діяльність перший незалежний угорський центральний банк – Національний банк Угорщини [180]. Цього ж дня було опубліковано баланс банку. Держава стала найбільшим власником даного банку і володіла 39,5% акцій. Власниками стали також фінансові установи Будапешта, а також австрійські, швейцарські, німецькі, румунські і чехословацькі фінансові компанії [143, с. 349]. Національний банк Угорщини взяв на себе функції управління системою національних рахунків і обслуговування національного боргу. Через свої процентні ставки і кредитну політику він контролював рух кредитів у країні та їх вплив на діяльність фінансово-кредитної системи. Він був акціонером і активним членом Банку міжнародних розрахунків з дня заснування цієї установи у 1930 р.
Угорщину, як і багато інших держав, у результаті значних втрат у період першої світової війни, охопила інфляція. Це змусило Національний банк Угорщини здійснити у 1925 р. грошову реформу, у ході якої старі угорські крони було замінено на нову валюту за курсом 12500:1. В цілому інфляцію вдалося стабілізувати, а у квітні 1925 р. було введено золотий стандарт і нову валюту "пенге", яка була офіційно представлена в листопаді 1925 р., але введена в обіг лише 27.12.1926 р. [101, с. 470].
Фінансова криза, викликана всесвітньою економічною депресією в 1929 р., досягла Угорщини в липні 1931 р. З цього часу аж до початку 1990-х pp. Національний банк Угорщини був органом, що відповідав за депозити в іноземній валюті, здійснював свою діяльність як центральний банк з певними обов'язками і повноваженнями у сфері економічної політики. Але, незважаючи на зусилля Національного банку Угорщини, під час Другої світової війни національна валюта пенге стала жертвою інфляції [180].
У воєнізованій економіці Угорщини, проголошеній у 1938 р., було збільшено друк банкнот та відбулося зростання національного боргу. З метою фінансування бюджету, незалежність центрального банку була обмежена і він був зобов'язаний фінансувати військові цілі країни. Кредитування також здійснювалося комерційними банками, які видавали короткострокові позики під гарантію центробанку. Це стало причиною виникнення у 1944 р. гіперінфляції [143, с. 349].
Після закінчення Другої світової війни (31.08.1945 р.) курс дол. США до пенге становив 1320. На той момент в обігу перебували банкноти номіналом в 5, 10, 20, 50, 100, 500, 1000, 10000 пенге. Проте уряд країни, перебуваючи у важких післявоєнних умовах, випустив інфляцію з-під контролю і до кінця жовтня 1945 р. пенге знецінився до 8200, а до кінця цього року – до 128 тис. за дол. США. Старі банкноти втратили вартість і довелося вводити нові – 100 тис., 1 млн. та 10 млн. [101, с. 470].
З січня 1946 р. з метою стабілізації ситуації в обіг була введена ерзац-валютна одиниця "адопенге" (податкове пенге). Вона спочатку прирівнювалася до пенге, але використовувалося тільки банками та урядом в якості більш стабільної одиниці розрахунку. Але це допомогло лише тимчасово. Адопенге спочатку стало рости до дол. США і через 3 місяці, в кінці березня, дол. США оцінювався в 1750 тис. пенге, а це приблизно 40 тис. адопенге – тобто адопенге з початку року зросла приблизно утричі.
Однак у квітні цього року відбувся обвал обох валют. І до 1 травня дол. США коштував 59 млрд, пенге або 94 млн. адопенге. В обіг було введено купюри в 100 млн. і 1 млрд, пенге. Згодом з метою зменшення кількості нулів на купюрах мільйон пенге було перейменовано у 1 мілпенге і випущено 10 тис., 100 тис. і 1 млн. мілпенге (тобто 1 трлн. пенге). Інфляція до того часу досягла приблизно 400% на добу, тобто ціни щоденно зростали у 5 разів і купюри знецінювалися миттєво. Тому в травні в обігу з'явилися і купюри в 10 млн., 100 млн. і 1 млрд, мілпенге. В кінці травня купюра в 1 млрд, мілпенге (1 квадрильйон пенге) коштувала 2,4 цента США [101,с. 471].
Після гіперінфляції у період 1945-1946 pp. важливим кроком у процесі післявоєнної стабілізації економіки країни було введення Національним банком Угорщини 01.08.1946 р. нової національної валюти форинта, який залишався стабільним до 1980-х pp. (форинт прийшов на заміну пенге за курсом 1 форинт = 4×1029 пенге). Загалом назва валюти походить від міста Флоренція, де з 1252 р. чеканилися золоті монети, котрі носили назву "золотий флорин". В Угорщині флорентинус (пізніше форинт), що також базувався на золоті, використовувався як валюта з 1325 р. під час правління Карла Роберта та в інших країнах за його прикладом [101, с. 471].
Процес введення форинта контролювався Угорською Комуністичною партією, члени якої посідали відповідні посади у міністерстві, а успіх форинта використовувався для досягнення політичних цілей, зокрема захоплення державної влади комуністами у 1948-1949 pp. [180].
При введенні нової валюти розпочався випуск банкнот номіналом 10 та 100 форинтів, монет номіналом 2, 10 та 20 філерів та 1, 2, 5 форинтів. Нова серія якісніших банкнот (10, 20 та 100 форинтів) була введена у 1947-1948 pp. У 1953 р. додалися 50 форинтів, у 1970 – 500, у 1983 р. – 1000 та у 1991 р. – 5000. Щодо монет, то срібна монета в 5 форинтів перебувала в обігу до 1947 р., а потім була знята з виробництва. У 1948 р. в обіг було випущено монети в 5 та 50 філлерів, а у 1967 р. відновлено 5-форинтову монету. Далі в обігу з'явилися монети в 10(1971 р.) та 20 форинтів (1982 р.) [180].
Форинт залишався стабільним протягом 30-и років, але почав знецінюватися з втратою соціалістичною системою економіки своєї конкурентоспроможності у 1970-80-х pp. Після демократичних змін у 1989-1990 pp. щорічна інфляція форинта становила приблизно 35% три роки поспіль, але серйозні ринкові реформи допомогли стабілізувати валюту. З 2000 р. порівняно висока вартість національної валюти (особливо в порівнянні з падаючим курсом дол. США та, певного мірою, з євро) стримувала промисловість Угорщини, що була чітко орієнтована на експорт від іноземних суперників з менш цінними валютами.
Щодо страхового сектору Угорщини, то його правова основа регулювання до 1945 р. базувалася на класичному німецькому праві з певними особливостями. Страхове право, що регулювало майнові відносини, вперше було введено у 1875 р. шляхом впровадження торгівельного Закону, яке наслідувало німецьким та австрійським традиціям. Таке соціальне страхове право регулювали нормативні документи, видані на базі Закону VIII 1923 р. [17, с. 257].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Грошово-кредитні системи зарубіжних країн» автора Герасимчук З.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА УГОРЩИНИ“ на сторінці 1. Приємного читання.
