На сучасному етапі функціонування кредитної системи Японії грошово-кредитна політика регулюється за посередництвом Банка Японії, Міністерства фінансів та Федерації економічних організацій.
Важливу роль в кредитній системі відіграє саме Банк Японії (Nihon Ginko Nichigin) – державна установа, що була заснована у 1882 р.
До 01.04.1998 р. Банк Японії діяв на підставі Закону 1942 р. "Про Банк Японії" з врахуванням поправок 1947 і 1949 pp. У 1979 р. закон було модернізовано і ліквідовано терміни повноважень центрального банку (він отримав безстроковий статус).
На відміну від центральних банків багатьох країн Банк Японії тривалий час підпорядковувався Міністерству фінансів Японії. Його фінансова діяльність була жорстко регламентована урядом. Банк Японії неодноразово намагався отримати більше незалежності від уряду і, зокрема, Міністерства фінансів, проте аж до 1997 р. це не знаходило відгуку.
Залежність Банку Японії проявлялася і в діючому порядку призначення керівних осіб: керівника і його першого заступника – Кабінетом міністрів строком на 5 років, а голосуючих членів Політичної ради – урядом з відома обох палат парламенту строком на 4 роки (за неможливості звільнення з цієї посади без власної згоди, за винятком надзвичайних обставин). Керівник і його перший заступник могли бути зміщені Кабінетом міністрів, а останні вищі посадові особи – просто міністром фінансів, якщо вони допустили порушення законів, не виконували розпорядження міністра тощо. Зовнішній нагляд за діяльністю банку і дотриманням кошторису здійснювався урядом через призначеного міністром фінансів контролера Банку Японії з числа високопоставлених чиновників Мінфіну [139, с. 328].
Міністр фінансів міг також вимагати від Банку Японії звіт про його операції, перевірити стан справ банку, зобов'язати у наказному порядку прийняти необхідні заходи. Проте, в 80-90-х pp. XX ст. у зв'язку із характерною загальносвітовою тенденцію розширення незалежності центральних банків надмірно підлеглий стан Банку Японії став предметом серйозного обговорення.
І у 1997 р. група радників прем'єр-міністра країни запропонувала переглянути Закон півстолітньої давності "Про Центральний банк Японії". Уряду було рекомендовано відмовитися від права надавати центральному банку вказівки за деякими поточними операціями та запропоновано позбавити уряд права звільняти керівників Банку Японії верхньої ланки. Крім того, було винесено на розгляд питання щодо передачі Банку Японії від Міністерства фінансів більш ширших повноважень в сфері нагляду за діяльністю банків. На відміну від Мінфіну ЦБ не міг наказати що-небудь банкам; він міг їх лише попросити [139, с. 328-329].
З 01.04.1998 р. набрав чинності новий Закон "Про Банк Японії", згідно якого статутний капітал банку склав 100 млн. єн і на 55% належав державі, а на 45% – приватним особам, фінансовим інститутам, страховим компаніям і іншим приватним акціонерам. Акціонерам були гарантовані дивіденди у розмірі 4%, які в разі отримання банком дуже високих прибутків могли бути збільшені до 5%. Решта прибутку банку надходила до державного бюджету [139, с. 326-327; 132].
Основними функціями Банку Японії є [168]:
• регулювання грошового обігу;
• встановлення облікової ставки;
• регулювання курсу національної грошової одиниці – єни, яке досягається підтримкою оптимальної величини грошової маси, що знаходиться в обігу, і курсу єни на міжнародних валютних ринках;
• регулювання кредитної системи, підтримка її стабільності;
• встановлення обсягів купівлі-продажу облігацій і векселів;
• проведення обов'язкового резервування;
• регламентування операцій з іноземною валютою;
• здійснення нагляду за діяльністю банків.
Банк Японії ліцензує банківську діяльність, встановлює мінімальний розмір статутного капіталу банку, видає дозвіл на зміну фірмового найменування банку, злиття банків, створення і ліквідацію філій. Для забезпечення банком стійкої ліквідності важливе значення має встановлення рівня коефіцієнтів, що свідчать про ризик ліквідності. Такими коефіцієнтами є норма власного капіталу, відповідно до якої визначаються: частка власного капіталу банку у загальному сукупному капіталі; норма ліквідних активів, що показує співвідношення капіталу і боргових зобов'язань на певний момент часу; обмеження на надання великих кредитів. Банк Японії встановлює для банків зобов'язання щодо надання звітних документів щодо їх діяльності [143, с. 226].
Взаємодія центрального банку як банку банків із іншими фінансово-кредитними інститутами виявляється в постійному моніторингу їх діяльності, вносячи свої пропозиції в плани банків чи накладаючи обмеження на обсяги їх кредитної діяльності. Банк Японії щодня контролює банківські баланси і щомісяця одержує звіти з прогнозними розрахунками обсягів активних та пасивних операцій. Він здійснює моніторинг тенденцій фінансового ринку і системи розрахунків, визначає ризик неліквідності, забезпечує збалансоване управління кредитною системою [132].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Грошово-кредитні системи зарубіжних країн» автора Герасимчук З.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Банк Японії – центр кредитної системи країни“ на сторінці 1. Приємного читання.
