• комерційний банк – Commerz-Credit Bank (Saarbrucke);
• іпотечний банк – Rheinische Hypothekenbank – RHEINHYP;
• ощадну касу для житлового будівництва – LEONBERG Bausparkasse;
• 2 філії з лізингу – Commerz-und Industrie-Leasing (Франкфурт-на- Майні), Deutsche Immobilien Leasing (Дюссельдорф);
• філії з фінансового управління – Allgemeine Deutsche Investment Gesellschaft (ADIG), Commerzbank Investment Management, Commerz International Capital Management;
• філії з надання земельного кредиту – Deutsche Griindbesitz Anlagegesellschaft, Deutsche Grundbesitz-Investmentgesellschaft;
• 2 філії з пайовою участю у капіталі – Commerz Beteiligungsgesellschaft та Commerz Untemehmensbeteiligung;
• 9 банків і 3 фінансових товариства за кордоном.
Ці гросбанки – типові універсальні банківські установи, що виконують весь спектр банківських операцій. їх сукупні активи складають більше 10% всіх банківських активів Німеччини. Вони відіграють ключову роль у фінансуванні зовнішньої торгівлі, емісійно-засновницькій діяльності і трастових операціях клієнтів. Маючи мережу з більше 4000 філій по всій території Німеччини, в цілому вони обслуговують близько 20 млн. клієнтів [46, с. 224].
Другу групу кредитних установ складають регіональні банки. їх діяльність здійснюється на підставі законодавства про діяльність акціонерних товариств, акціонерних командитних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю. Тривалий час діяльність регіональних банків була обмежена одним районом чи галуззю, але сьогодні вона поширюється на всю територію Німеччини та за її межі [132]. Найбільші банки цієї групи також є універсальними.
До регіональних банків Дойче Бундесбанк зараховує також інтернет-банки (direkl-bankeri) і приватних банкірів, найбільшими з яких є такі як "Оппенхайм", "Мерк, Фінк і компанія" тощо. Однак кількість останніх з кожним роком зменшується.
Деякі з регіональних банків, перш за все Bayerische Fereinsbank AG і Bayerische Hipotekenund Veksel-Bank AG, мають високу міжнародну репутацію.
До третьої групи кредитних банків належать філії іноземних банків (країн європейського економічного простору та третіх країн), діяльність яких на фінансовому ринку Німеччини є досить розповсюдженою. В основному вони обслуговують підприємства своїх країн, що ведуть торгово-промислові справи в Німеччині. Відкриття таких банків здійснюється з дозволу німецької адміністрації і їх діяльність регулюється німецьким банківським законодавством.
Інститути ощадних кас. На початку 2011 р. в Німеччині функціонувала 441 установа даної групи з мережею у 12000 філій. Майже всі вони є муніципальними установами і в якості їх власників і відповідно гарантів є міста і регіони.
Відповідно до статуту ощадні каси – це установи, покликані "служити на благо суспільству" і основне їх завдання полягає у наданні населенню певного пакету послуг, збереження заощаджень і задоволення місцевих потреб в кредитуванні за рахунок вкладів.
В групі ощадних установ виділяється німецький муніципальний банк ДГЗ "ДекаБанк", який утворився на початку 1999 р. в результаті злиття Німецького регіонального банку "German Girozentrale" і "ДекаБанка". Ця банківська установа є головним інститутом Союзу німецьких ощадних банків з проведення крупних міжбанківських і трастових операцій. Банк функціонує як акціонерне товариство і до числа його клієнтів входять інші банки, фінансові і страхові компанії, будівельні товариства, німецька індустрія житлового будівництва, національні і європейські регіональні адміністративні органи всіх рівнів, промислові і торгівельні фірми (резиденти і нерезиденти). ДГЗ "ДекаБанк" бере участь у виконанні федеральних та муніципальних кредитних програм, проводить операції на грошовому, валютному ринках і ринку цінних паперів [46, с. 227-228].
Ощадні каси об'єднані у регіональні союзи, які консультують своїх членів, надають їм допомогу у правових питаннях та питаннях щодо управління і організації праці. Регіональні союзи займаються підвищенням кваліфікації персоналу ощадкас, перевіряють їх знання щодо фінансових питань, представляють їх інтереси у стосунках з парламентами і урядами федеральних земель. Регіональні союзи, ощадні каси і уряди земель є власниками регіональних банків земель [46, с. 227].
У 1908 р. ощадні каси Німеччини отримали право відкривати чекові рахунки і тоді перед ними постала проблема клірингу. З цією метою були створені на рівні земель: мережа "банки земель – центри жиророзрахунків", які здійснюють, окрім інших функцій, клірингові розрахунки між ощадними касами; і на національному рівні система "компенсаційний банк – комунальний банк", яка забезпечує кліринг між банками земель [139, с. 21].
В Німеччині існує 12 жироцентралей, що є центральними організаціями ощадних кас земель. Вони керуються у своїй діяльності спеціальним законодавством, а також Законом "Про кредитну справу". За зобов'язаннями жироцентралей відповідальність несуть відповідні федеральні землі, ощадні каси та їх регіональні союзи. Обсяг діяльності цих кредитних установ розповсюджується тільки на територію їх гаранта [143, с. 195]. Головною функцією жироцентралей є здійснення безготівкових розрахунків між собою й ощадними касами. Стійка ресурсна база цих установ визначає їх переважну спеціалізацію на довгостроковому кредитуванні населення, нефінансових компаній, держави. Усі вони мають статус суспільно-правових установ, а в якості власників і гарантів збереження коштів виступають муніципальні органи міст і округів [205, с. 334-335].
Найбільшою жироцентралею Німеччини є "Західнонімецький крайовий банк жироцентрале", що була заснована у 1969 р. внаслідок об'єднання найстаріших розрахункових палат ("Рейнської жироцентралі" і "Крайового банку для Вестфальської жироцентралі") та "Баварський крайовий банк жироцентрале" (1972 рік заснування) [205, с. 334].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Грошово-кредитні системи зарубіжних країн» автора Герасимчук З.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фінансова архітектура Німеччини“ на сторінці 3. Приємного читання.
