Розділ «Тема 11. ФОРМИ, ВИДИ І РОЛЬ КРЕДИТУ»

Лізинг (англ.) – договір оренди машин і устаткування, а також інших товарів для використання їх з виробничою метою орендарем, у той час як ці товари купуються лізингодавцем і він зберігає право власності до кінця цього договору.

Лізинговий кредит – кредитні відносини між юридичними особами, які виникають у випадку оренди майна і супроводжуються укладенням лізингової угоди.

Об'єктом (предметом) лізингу є будь-яке нерухоме і рухоме майно, що може бути зараховане до основних фондів: машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна й інша техніка, будинки тощо. Не є об'єктом лізингу земельні ділянки, єдині майнові комплекси підприємств та їх окремі структурні підрозділи (філії, цехи, ділянки), майно, що перебуває в державній або комунальній власності і щодо якого немає заборони передачі в лізинг.

Суб'єктами лізингу можуть бути:

– лізингодавець – суб'єкт господарювання, що є власником об'єкта лізингу і здає його в оренду;

– користувач (лізингоодержувач) – суб'єкт, що укладає угоду з лізингодавцем на оренду і право володіння та розпорядження об'єктом лізингу, у встановлених лізинговою угодою межах);

– виробник – підприємство, організація та інші суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей.

На рис. 11.12 наведено типову схему послідовності взаємозв'язків за лізингу.

Рис. 11.12. Схема лізингу: 1 – укладання лізингової угоди; 2 – регулярні лізингові платежі; 3 – контракт купівлі-продажу; 4 – оплата повної вартості обладнання; 5 – поставка обладнання.

Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі, де зазначаються предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу; розмір лізингових платежів та інші умови.

Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово сповістивши про де лізингодавця у випадку, якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, а договором лізингу не передбачений інший строк. Лізингоодержувач може вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, які були сплачені лізингодавцю до такої відмови, а Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу і потребувати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або в повному обсязі і прострочення сплати становить більше 30 днів.

Лізингоодержувач у період перебування предмета лізингу в його користуванні має підтримувати його у справному стані. Протягом строку лізингу він також здійснює видатки на утримання предмета лізингу, пов'язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, якщо інші не встановлені договором або законом.

Основними видами лізингу, визнаними в усьому світі, є фінансовий та оперативний лізинг, а критеріями для такого розмежування є строк використання устаткування й обсяг обов'язків лізингодавця.

Оперативний лізинг характеризується тим, що строк лізингу коротший, ніж нормативний термін служби майна, і лізингові платежі не покривають повної вартості майна. Тому лізингодавець змушений його здавати у тимчасове користування кілька разів, оскільки для нього зростає ризик із відшкодування залишкової вартості об'єкта лізингу. У зв'язку з цим за інших рівних умов розміри лізингових платежів у випадку оперативного лізингу вищі, ніж за фінансового.

Для оперативного лізингу характерні такі ознаки:

– строк договору лізингу значно менший за нормативний термін служби майна, внаслідок чого лізингодавець не розраховує відшкодувати вартість майна за рахунок надходжень від одного договору;

– майно в лізинг здається багаторазово;

– у лізинг здається не майно, що отримується спеціально за заявкою лі- зингоодержувача, а наявне в лізинговій компанії, тобто лізингові компанії, отримуючи майно, не відомий його конкретний користувач, у зв'язку з цим лізингові компанії, що спеціалізуються на оперативному лізингу, мають добре знати кон'юнктуру ринку лізингового майна – як нового, так і такого, що було у вжитку;

– обов'язки з технічного обслуговування, ремонту, страхування лежать на лізинговій компанії;

– лізингоодержувач може розірвати договір, якщо майно внаслідок непередбачених обставин виявиться у стані, непридатному для використання;