Розділ «Тема 11. ФОРМИ, ВИДИ І РОЛЬ КРЕДИТУ»

Відповідно до договору про відкритий рахунок, один раз прийнятому обома сторонами, покупець може робити періодичні закупівлі без оформлення кредитних документів у кожному окремому випадку. Звичайний порядок здійснення угоди такий: коли покупець замовляє товар, його негайно відвантажують, а платіж за нього проводять у встановлений термін після одержання рахунку.

Сезонний кредит звичайно застосовується у виробництві іграшок, сувенірів, інших виробів масового споживання, а також в агропромисловому комплексі. Цей спосіб дає змогу роздрібним торговцям купувати товари протягом усього року з метою організації необхідних запасів перед піком сезонного продажу і відстрочити платіж виробникові до кінця розпродажу. Наприклад, виробники іграшок дозволяють торговцям закуповувати іграшки за кілька місяців до Різдва, а сплатити за товар – у січні, лютому. Головна перевага за такого способу – можливість випуску продукції без додаткових видатків на складування, зберігання і т. ін.

Консигнація – спосіб, за якого роздрібний торговець може просто одержати товарно-матеріальні цінності без зобов'язання. Якщо товари будуть продані, то буде здійснений і платіж виробникові, а якщо ні, то роздрібний торговець може повернути товар виробникові без виплати неустойки. Консигнація зазвичай застосовується під час реалізації нових, нетипових товарів, попит на які важко передбачити. Прикладом є практика виробництва і продажу нових підручників для інститутів. Книговидавці надсилають свої книги в інститутські магазини з умовою їх повернення, якщо вони не будуть куплені.

Зрозуміло, що кожен із цих способів може бути найбільш ефективним у конкретних ринкових умовах. Вибір найбільш ефективного способу – головне завдання кредитної політики кожного суб'єкта господарської діяльності.

Переваги та недоліки комерційного кредиту наведені в табл. 11.2.

Таблиця 11.2. Переваги та недоліки комерційного кредиту

У розвинутих країнах комерційний кредит становить 20–30 % усіх кредитних угод. Наприклад, в Італії – 85 % від суми всіх угод в оптовій торгівлі здійснюється на умовах комерційного кредиту, причому середній строк за ним становить близько 60 днів, що істотно перевищує строк фактичної реалізації товарів безпосередньо споживачам.

Порівняльна характеристика банківського та комерційного кредитів наведена в табл. 11.3

Таблиця 11.3. Порівняльна характеристика банківського та комерційного кредитів

До нетрадиційних механізмів комерційного кредиту в господарській практиці можна віднести кредитування за контрактом типу франчайзинг. Це зумовлено тим, що, коли мале підприємство не має достатньо власних коштів, франчайзер (власник товарного знаку) може кредитувати його на пільгових умовах або виступити у ролі гаранта його кредитування перед комерційним банком.

Франчайзинг

Франчайзинг – ліцензія великого та відомого підприємства (фірми) дрібному підприємцю на продаж продукції чи надання послуг під його маркою (товарним знаком). Плата за ліцензію (франшизу) може бути прямою – у формі певної грошової суми (роялті), або непрямою – у формі зобов'язання купувати ті чи інші товари та послуги, щодо яких власник ліцензії має комерційний інтерес.

Як форма ведення бізнесу франчайзинг сягає своїм корінням у середньовічну Англію, коли громадянам надавалася франшиза (дозвіл) на продаж своїх товарів на території міста. У більш-менш сучасній формі франчайзинг з'явився в системі "зв'язаних будинків", що використовувалися англійськими броварниками у XX ст., відповідно до якого в обмін на надану позику броварник отримував заїжджий двір як ринок збуту свого пива і спиртних напоїв.

У 1950 р. почалася ера сучасного франчайзингу. Мало кому відомо, що організатором всесвітньої мережі ресторанів фаст-фуд є не брати Макдональд, а комівояжер Рей Крок – продавець апаратів для виробництва молочних коктейлів. Один раз відвідавши паркінг-ресторан швидкого обслуговування "Сан Бернадіно", яким управляли брати Макдональд, він оцінив типове меню і швидкість обслуговування та викупив права на франчайзинг їх бізнесу. Так з'явилася одна з найуспішніших компаній в історії американського бізнесу.

На думку фахівців Міжнародної асоціації франчайзингу (Вашингтон, США), до 2010 р. більше половини роздрібного продажу в США буде здійснюватися торговельними закладами в межах цієї системи. У США щорічний валовий дохід більше 800 тис. франчайзингових підприємств перевищив один трильйон доларів. Сьогодні американські компанії вважаються головними експортерами франчайзингових брендів.

Нині американський франчайзинг охоплює практично всі види бізнесу: від автомобільних перевезень, будівництва до садових послуг, торгівлі. Проте, за даними Frandata Corporation, п'ятірку найбільш "зайнятих" франшизою "під- секторів" бізнесу становлять ресторани фаст-фуд (у тому числі морозиво й десерти) –18 %, роздрібна торгівля (у тому числі продуктами харчування) –14, надання послуг (у тому числі спортивних і туристичних) – 12, автомобільні перевезення й обслуговування – 8, будівництво – 7 %. Серйозний внесок у розвиток цього виду бізнесу зробили брендові компанії Канади, Франції, Німеччини, Японії, Великої Британії, Австралії. Кожні вісім хвилин у світі народжується один франчайзі. Це стало наслідком того, що ефективність таких компаній у півтора-два рази вища, ніж звичайних підприємств (наприклад, у Великій Британії кожен вкладений у франчайзинговий бізнес фунт стерлінгів дає через вісім років шість фунтів прибутку).

Російський досвід впровадження франчайзингових відносин незрівнянно більший за досвід інших країн СНД. За даними Російської асоціації франчайзингу, розвиток цього типу бізнесу в Росії створив більше 20 тис. робочих місць і залучив приблизно 500 млн дол. США іноземних інвестицій. Для порівняння: у Європейському Союзі нині діє близько 4000 франчайзингових систем, у яких зайнято майже 1,5 млн осіб, а їх річний обіг перевищує 115 млрд дол. США.

За даними французького економіста Верба Бернара, сьогодні в Європейському Союзі більше 6 % роздрібного продажу проводиться шляхом франшизи.

Німецька асоціація франчайзингу прогнозує стабільний приріст об'єктів франчайзі в перше десятиліття XXI ст. на 10–15 % щорічно. Економічну життєздатність франчайзингових систем підтверджують такі дані: за п'ять останніх років тільки 8 % цих підприємств виявилися неплатоспроможними. У Франції, яка за кількістю франчайзингових мереж посідає третє місце серед європейських країн, налічується більше 620 франчайзерів і 30 тис. франчайзі. Французи охоплюють 40 % усього європейського франчайзингового ринку, місткість якого оцінюється у 32–35 млрд дол. США.

У Польщі франчайзингу надається урядова підтримка. У 2005 р. у Варшаві відбулася перша Польська франчайзингова виставка.