Таблиця А1. Аналіз форми безготівкових розрахунків
| Форми безготівкових розрахунків, їх визначення | Застосування | Переваги | Недоліки |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Платіжне доручення – письмове доручення власника рахунку перерахувати відповідну суму зі свого рахунку на рахунок отримувача коштів | За фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, послуги). У порядку попередньої оплати для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств. Для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові доходи фермерів тощо), на їх рахунки, відкриті в установах банків. В інших випадках за згодою сторін | Досить проста схема документообігу, що значно підвищує розрахунки. Покупець має змогу попередньо перевірити якість товарів. Можливість використання у разі нетоварних операцій | Немає гарантії платежу для постачальника. Постачальник потрапляє у залежність від покупця, який може зволікати з виписуванням платіжного доручення |
| Платіжна вимога-доручення – комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої
вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару
та виконаних робіт, послуг; нижньої
доручення покупця банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунку на рахунок постачальника | | Підвищується відповідальність суб'єктів розрахункових відносин за організацію розрахунків у зв'язку 3 тим, що розрахункові документи пересилаються постачальником платника, оминаючи банк | Немає гарантії платежу. Невчасна оплата рахунків платника, відмови від акцепту сповільнюють рух коштів |
| Платіжна вимога – наказ одержувача коштів (постачальника) про переказ йому коштів з рахунку платника. У платіжній вимозі вказується призначення платежу та відповідна стаття законодавчого акта, якщо передбачене право безспірного стягнення та безакцептного списання коштів | У передбачених законодавством України випадках. За рішенням суду, арбітражного суду, виконавчими написами. У всіх випадках має бути посилання на підставу платежу – назва статті закону, постанова суду тощо | | |
| Акредитив – форма розрахунків, за якої банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги надати повноваження іншому (виконуючому) банкові здійснити цю оплату | У міжміських і міжнародних розрахунках, коли постачальник хоче забезпечити собі гарантію оплати поставленої продукції | Постачальник має гарантію оплати. Можна контролювати товарну операцію, якщо умовами договору передбачено відкриття акредитива з акцептом оплати уповноваженою особою | Відвернення коштів у разі відкриття всіх видів акредитивів (крім гарантованого) з господарського обігу покупця. Досить ускладнена схема документообігу. У разі затримки з відкриттям акредитива постачальник не відвантажує товар, що негативно позначається на його фінансовому стані |
| Чек – письмове доручення банку провести перерахування коштів з рахунку чекодавця (платника) на рахунок чекоутримувача (отримувача коштів) | Платежі за отримані товари, виконані роботи, надані послуги, як правило, у внутрішньоміських розрахунках між юридичними особами та між фізичними і юридичними особами | Постачальник має гарантію оплати – покупець заздалегідь депонує кошти на окремому рахунку. Покупець має право і змогу попередньо перевірити якість товару, виконаних робіт, чек виписують під час здійснення товарної операції; максимально наближені у часі постачання товару і момент платежу можуть використовувати юридичні та фізичні особи | вилучення товарів і обігу платника / зв'язку з необхідністю їх депонування. Досить ускладнений документообіг |
| Вексель – боргове зобов'язання встановленого зразку, що дає незаперечне право на одержання вказаної у ньому суми грошей у зазначений термін | (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Оплата товарів та послуг. Надання короткострокових кредитів, повернення раніше отриманих позичок. Оформлення боргових відносин між банками | Універсальний і доступний всім суб'єктам грошово-розрахункових відносин | |
| Інкасо – доручення експортера своєму банкові одержати від імпортера безпосередньо або через інший банк певну суму, яку зазначено в платіжних документах, або підтвердження, що цю суму буде виплачено у відповідний строк | Використовується у розрахунках як за умов платежу готівкою (валютою), так і з використанням комерційного кредиту (векселя) | Імпортеру немає необхідності завчасно відволікати кошти зі свого обігу. Експортер зберігає юридичне право розпорядження товаром до оплати імпортером | Є ризик для експортера, пов'язаний з відмовою від платежу. Значний проміжок часу між надходженням валюти за інкасо і відвантаженням товару |
Рис. А1. Загальна схема розрахунку з використанням банківської картки: 1 – заява покупця із проханням відкрити картковий рахунок і виготовити пластикову картку, передача платіжного доручення про депонування грошових коштів; 2 – депонування коштів на спеціальний картковий рахунок; 3 – видача пла- стикової картки; 4 – передача пластикової картки покупцем постачальнику; 5, 5а – перевірка дійсності картки і наявності коштів на рахунку (запит – відповідь); 6 – виготовлення сліпа (чека) у постачальника; 7 – продаж продукції, послуг; 8 – надання в банк-еквайрер сліпів і реєстру; 9 – подання сліпів в електронному вигляді до банку-емітента для оплати; 10 – списання коштів з рахунку в банку-емітенті і перерахування відповідної суми до банку продавця; 11 – зарахування коштів на рахунок подавця; 12 – повідомлення продавцеві про зарахування коштів на його рахунок; 13 – повідомлення покупцю про списання з його рахунку коштів
Рис. А2. Схема розрахунку з використанням банківської картки: 1 – заява покупця з проханням відкрити картковий рахунок і виготовити пластикову картку, передача платіжного доручення про депонування грошових коштів; 2 – депонування коштів на спеціальний картковий рахунок; 3 – видача пластикової картки; 4 – передача реквізитів банківської картки покупцем електронному магазину; 5, 5а – безпосереднє звернення покупця або електронного магазину до Інтернет-процесингової компанії з метою отримання авторизації; 6 – переадресування авторизованого запиту Інтернет-процесинговою компанією до процесингової компанії платіжної системи; 7, 7а – перевірка дійсності картки і наявності коштів на рахунку (запит – відповідь); 8 – переадресація результатів авторизації Інтернет-процесинговій компанії; 9 – повідомлення результатів авторизації електронному магазину; 10 – продаж продукції, послуг; 11 – звернення процесингової компанії з вимогою списати кошти з рахунку покупця; 12 – списання коштів з рахунку покупця в банк у-емітенті і перерахування відповідної суми до банку продавця; 13 – зарахування коштів на рахунок продавця; 14 – повідомлення продавцеві про зарахування коштів на його рахунок; 15 – повідомлення покупцеві про списання з його рахунку коштів
Рис. A3. Зарахування простого векселя з чотирма учасниками
Рис. А4. Зарахування переказного векселя з чотирма учасниками
Таблиця Б1. Погляди авторів щодо визначення грошових агрегатів, грошової маси та грошової бази
| Джерело | Грошова база | М0 | М1 | М2 | М3 | M4(L) |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| Л.Л. Калініченко | Включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обігу і поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку | Відображає масу готівки, яка перебуває поза банками – на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб, готівка в касах банків сюди не належить | Включає М0 та вклади у банках на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання | Включає М1 та кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладів та інших спеціалізованих рахунках | Включає М2 та кошти на вкладах за трастовими операціями банків | |
| М.І. Савлук | Включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обігу поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку | Відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, – на руках у фізичних осіб в касах юридичних осіб, готівка у касах банків сюди не належить | Включає гроші в агрегаті М0, вклади
в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків (переказні кошти в національній валюті) | Гроші в агрегаті МІ, вклади на всіх видах строкових рахунків включно з іменними сертифікатами банків, кошти в іноземній валюті, які за першою вимогою можуть бути обміняні на готівку | Охоплює гроші в агрегаті М2, кошти в цінних паперах власного боргу банків | |
| Б.П. Луців, Т.С. Смовженко | Гроші, які не беруть участі в кредитному та грошовому обігу, але створюють базу для їх розширення, включає агрегат М0, готівку в касах банків та резерви комерційних банків на їх рахунках у НБУ | Готівка (гроші поза банками) | Грошова маса включає найбільш ліквідні форми грошей – готівкові гроші та банківські вклади до запитання (трансакційні депозити) | Включає грошові форми агрегату М1, а також строкові та ощадні вклади в комерційних банках | Включає грошові форми агрегату М2, депозитні сертифікати, ощадні вклади у спеціалізованих кредитних установах та деякі інші види фінансових активів | Включає М3, банківські акцепти, комерційні папери, державні цінні папери та деякі інші форми фінансових активів |
| 3 практики фінансової системи України | | Готівкові гроші в обігу | М0 та кошти підприємств на розрахункових, поточних, спеціальних рахунках в банках, депозити населення в ощадних банках до запитання, кошти страхових компаній | МІ, термінові депозити населення в ощадних банках, у тому числі компенсація | М2 і сертифікати та облігації державної позики | |
| В.Ф. Колеснічєнко | Включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обігу поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку | Включає готівку в обігу (банкноти, казначейські квитки, монети) | Складається з агрегату М0 і коштів на поточних рахунках банків, які можуть бути негайно використані їх власниками для здійснення платежів у безготівковій формі без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання | Мстить агрегат М1, термінові й ощадні депозити в комерційних банках, а також короткострокові державні цінні папери | Включає агрегат М2 та довгострокові приватні депозитні й ощадні сертифікати в спеціалізованих кредитних установах, а також цінні папери, що обертаються на грошовому ринку | |
| М. М. Александрова, С.О. Маслова | | Готівкові кошти в обігу: банкноти, металеві монети, казначейські білети | Включає М0 і кошти на поточних рахунках банків | Включає М1, термінові та заощаджувальні депозити в комерційних банках, короткострокові державні цінні папери | Включає М2, заощаджувальні вклади у спеціалізованих кредитних закладах, цінні папери, які обертаються на грошовому ринку, в тому числі комерційні векселі | Включає М3 та різні форми депозитів у кредитних закладах |
| Згідно з фінансовою системою США | Включає готівкові гроші та загальні резерви депозитних установ (резерви банків, позиково-ощадних асоціацій, кредитних спілок, касова готівка) | Готівкові гроші | Включає готівкові гроші, трансакцій ні депозити (депозити до запитання та інші чекові депозити – рахунки NOW, ATS), дорожні чеки | Включає ощадні депозити і строкові депозити малих розмірів в усіх депозитних установах, однодобові угоди РЕПО в комерційних банках, однодобові позики в євродоларах, кошти взаємних фондів грошового ринку, депозитні рахунки грошового ринку | Включає агрегат М2, строкові депозити великих розмірів в усіх депозитних установах, строкові операції РЕПО в комерційних банках та позиковоощадних асоціаціях, строкові позики в євродоларах, рахунки взаємних фондів грошового ринку, які належать юридичним особам | Включає агрегат М3, строкові позики в євродоларах резидентів США, які не є банками, акцептовані банками векселі, комерційні папери, тобто незабезпечені зобов'язання, що вільно обертаються, з великим номіналом, які використовуються корпораціями, банками для короткострокових кредитів та інвестицій, зі строком обігу від 2 до 270 діб, казначейські векселі та інші казначейські цінні папери, ощадні облігації США |
| Г.Є. Атпатов, Ю.В. Базулін
(з практики фінансової системи Росії) | Сукупний обсяг готівкових грошей та грошових резервів депозитних установ | Включає готівкові гроші поза банками: металеві монети, казначейські білети та банкноти | "Гроші для угод" – включає М0, грошові кошти
на розрахункових, поточних, спеціальних рахунках в кредитних організаціях, внески юридичних та фізичних осіб в банках, вклади населення в Ощадбанку на рахунках до запитання | "Грошова маса в обігу" – включає М1 строкові вклади населення в Ощадбанку. Різновидом є показник М2Х – всі види депозитів в іноземній валюті, номіновані в рубльовому еквіваленті | Включає внески, які можна обернути на грошові кошти у кожний момент часу з деякими втратами, зумовленими строками та умовами зберігання вкладів | Включає грошовий агрегат М3 та всі грошові компоненти і грошові сурогати, що мають нижчу ліквідність, портфель державних цінних паперів у небанківських тримачів |
| О.М. Колодізєв, О. Р. Яременко | | Включає готівку в обігу (банкноти, казначейські квитки, монети) | Складається з агрегату М0 і коштів на поточних рахунках банків, які можуть використовуватись для платежів у безготівковій формі і без переведення на інші рахунки | Містить агрегат М1, термінові й ощадні депозити в комерційних банках, короткострокові державні цінні папери | Включає агрегат М2, ощадні вклади у спеціалізованих кредитних установах, цінні папери | |
Таблиця В1. Характеристика видів ринку
| Вид ринку | Характеристика | |
| Ринок грошей | Частина фінансового ринку, де здійснюються короткострокові (до одного року) кредитні операції. Класичними операціями є операції з міжбанківського кредитування, обліку комерційних векселів, на вторинному ринку з короткостроковими державними зобов'язаннями, короткострокові вклади фінансово-кредитних інституцій у комерційних банках |
| Ринок капіталів | Частина фінансового ринку, де здійснюються середньо- і довгострокові кредитні операції. Об'єктом цих операцій є як гроші, так і цінні папери.
Ринок капіталів – найважливіше джерело довгострокових інвестиційних ресурсів, який сприяє рентабельному використанню або алокації фінансових коштів. Це означає, що очікувана прибутковість капіталовкладень має, з урахуванням відповідного ризику, як мінімум відповідати відсотку на ринку капіталів |
| Обліковий ринок | Частина грошового ринку, де короткострокові грошові ресурси перерозподіляються між кредитними інститутами шляхом купівлі-продажу векселів і цінних паперів з термінами погашення, як правило, до одного року. Його основа – облікові і переоблікові операції банків, тобто купівля-продаж основних першокласних комерційних векселів для мобілізації коштів, отримання прибутку, інвестування, регулювання ліквідності тощо |
| Міжбанківський ринок | Частина фінансового ринку, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються і розміщуються банками між собою переважно у формі міжбанківських депозитів на короткі терміни | |
| Валютний ринок | Ринок, що охоплює операції купівлі-продажу валют і платіжних документів, що обслуговують широке коло зовнішньоекономічних операцій, страхування валютних ризиків, диверсифікацію валютних резервів, переміщення валютної ліквідності | |
| Ринок цінних паперів | Ринок, що охоплює частину кредитного ринку і повністю ринок інструментів власності. Іншими словами, цей ринок інтегрує операції щодо випуску та обігу боргових інструментів, інструментів власності, а також їх похідних |
Рис. B1. Класифікація цінних паперів
| Етап | Характеристика |
| 1 | 2 |
| І етап – 1991–1994 pp. | Формування валютної системи України розпочалося одночасно з формуванням національної грошової системи, складовою якої вона є. Вже Законом України "Про банки і банківську діяльність", ухваленим у 1991 p., були сформовані деякі правові норми щодо організації валютного регулювання і контролю в Україні: встановлено ліцензування НБУ комерційних банків на здійснення операцій в іноземній валюті (ст. 50); дозволено НБУ купувати і продавати іноземну валюту, представляти інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн та у міжнародних валютно- фінансових органах; зобов'язано НБУ організувати накопичення та зберігання золотовалютних резервів (ст. 8).
Майже до кінця 1992 р. Україна перебувала в рублевій зоні, тому змушена була керуватися переважно валютним законодавством СРСР і традиціями, які перейшли з радянської практики. До практичної розбудови власної валютної системи Україна приступила з виходом із рублевої зони, проголошеним Указом Президента України "Про реформу грошової системи України" від 16 листопада 1992 р. Цим указом було визначено статус рубля
як іноземної валюти й упорядковано використання іноземної валюти на території України. Єдиним законним платіжним засобом визнавався український карбованець, а російський рубль, що перебував на рахунках в українських банках, підлягав обміну на карбованці за співвідношенням 1:1. Розпочалося офіційне котирування українського карбованця до російського рубля. 19 лютого 1993 р. Кабінет Міністрів прийняв Декрет "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", яким було проголошено курс на лібералізацію валютного ринку, запровадження дієвого механізму валютного регулювання і контролю. Зокрема остаточно визначено статус українського карбованця як єдиного законного платіжного засобу, встановлено порядок визначення валютного курсу карбованця за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку, сформовані загальні принципи валютного регулювання і контролю та покладено його організацію на НБУ, передбачено відповідальність резидентів за порушення норм валютного законодавства тощо. |
| (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Проте ці позитивні процеси у валютній сфері відбувалися на фоні гіпервисокої інфляції і нерідко суперечили завданням стримування інфляції. Особливо виразно інфляційні наслідки девальвації карбованця виявлялися у товарах так званого критичного імпорту – нафті і нафтопродуктах, газі, медикаментах, мінеральних добривах тощо, оскільки ціни на них зростали пропорційно падінню курсу гривні.
Кабінет Міністрів України 9 серпня 1993 р. видав розпорядження про директивну фіксацію курсу карбованця до долара США, німецької марки та російського рубля. Одночасно вводилися обмеження ринкового механізму використання іноземної валюти і адміністративний її розподіл через так званий 1 Тендерний комітет, який діяв при Кабінеті Міністрів. За новим порядком експортери зобов'язані 1 були 40 % валютної виручки продавати урядові через Тендерний комітет за фіксованим курсом 12 610 крб за 1 дол. СІЛА, який був явно заниженим; 10 – НБУ за курсом, що був майже удвічі вищим від фіксованого; 50 – зберігати в себе чи продавати НБУ за ринковим курсом, який був ще вищим і встановлювався на УМВБ.
Національний банк України посилив обмеження доступу комерційних банків до торгів на УМВБ. 1 Результатом посилення адміністративних обмежень стало скорочення надходжень конвертованої І іноземної валюти на ринок, посилення її відпливу за кордон, поява множинності валютних курсів
тінізація валютних відносин, прискорення розриву між фіксованим і ринковим валютними курсами, зниження ефективності використання валютних резервів держави. Указом Президента України від
листопада 1993 р. було призупинено валютні торги на УМВБ та інших біржах, а прийнятим у тому самому місяці законом установлення валютних курсів було покладено на НБУ за погодженням з КМУ, яке стало здійснюватися переважно вольовими методами |
| II етап – 1994–1996 pp. | Головною ознакою другого етапу було повернення до ринкових методів організації валютних відносин: прискорення лібералізації валютного ринку, відновлення роботи УМВБ і визначення офіційного валютного курсу карбованця на підставі результатів торгів на УМВБ, ліквідація множинності валютних курсів, істотне розширення переліку потреб резидентів у валюті, які дозволялося задовольняти через купівлю-продаж на біржі та міжбанківському валютному ринку. У травні 1995 р. зменшено до 40 % частку валютної виручки експортерів, яка підлягала обов'язковому продажу. Був також розформований Тендерний комітет. Усе це сприяло консолідації валютного ринку, зростанню пропозиції та попиту на інвалюту, посиленню їх ролі у формуванні єдиного валютного курсу, підвищенні його реальності. Валютний ринок був помітно децентралізований. Зросла довіра до національних грошей, чому сприяла офіційна заборона у 1995 р. обігу іноземної валюти на внутрішньому ринку України |
| III етап – 1996 р. – досі триває | Із вересня 1996 р. почався випуск в обіг постійної національної валюти – гривні, а ринкові засади набули подальшого розвитку. Основні заходи і результати:
– остаточний перехід до режиму плаваючого валютного курсу гривні: спочатку плавання обмежувалося валютним коридором, а з 2000 р. введено вільне плавання;
– введення вільного розпорядження резидентами всією сумою валютних надходжень;
– певна децентралізація валютного ринку, припинення операцій на УМВБ та інших валютних біржах;
– подальша лібералізація доступу до валютного ринку юридичних і фізичних осіб-резидентів до рівня, адекватного вільній конвертованості національної валюти за поточними операціями;
– приєднання України (у травні 1997 р.) до статті VIII Статуту МВФ, що означало офіційне визнання вільної конвертованості гривні за поточними операціями |
Таблиця Г2. Еволюція світової валютної системи
| Критерії | Паризька валютна система з 1867 р. | Генуезька валютна система з 1922 р. | Бреттон-Вудська валютна система з 1944 р. | Ямайська валютна система в 1976–1978 pp. | Європейська валютна система з 1979 р. (регіональна) |
| 1. База | Золотомонетний стандарт | Золотодевізний стандарт | Золотодевізний стандарт | Стандарт СПЗ | Стандарт ЕКЮ
(в 1979–1988 рр.);
євро (з 1999 р.) |
| 2. Використання золота як світових грошей | Золоті паритети.
Золото як резервно-платіжний засіб. Конвертованість валют у золото | Офіційна демонетизація золота
Конвертованість долара США у золото за офіційною ціною | Об'єднання 20 офіційних і золотодоларових резервів. Використання золота для часткового забезпечення емісії ЕКЮ, 1 переоцінки золотих резервів за ринковою цшою |
| 3. Режим
валютного
курсу | Вільно коливальні курси у межах золотих точок | Вільно коливальні курси без золотих точок (з 30-х років) | Фіксовані паритети та курси (± 0,75; ±1 %) | Вільний вибір режиму валютного курсу | Спільно плаваючий валютний курс у межах + 2,25, ±15 % з серпня 1993 р. ("європейська валютна змія"), з 1999 р. для країн, що не приєдналися до зони євро |
| 4. Інституційна структура | Конференція | Конференція, нарада | МВФ | МВФ, наради | Європейський фонд валютного співробітництва (1979– L993 pp.), Європейський валютний інститут (1994–1998 pp.), Європейський центральний банк з 1 липня І998 р.) |
| Теорія | Представники | Положення |
| 1 | 2 | 3 |
| Абстрактна теорія |
| Металістична | Н. Орем, В. Стеффорд, Т. Манн
А. де Монкретьєн
Серра
Дж. Монтанарі Ф.Г. Карл Г. Кніс
Легсіс | Гроші та дорогоцінні метали ототожнювались. Дорогоцінні метали вважалися головним багатством нації. Можливість обігу паперових грошей не заперечувалась, але вважалося за необхідне здійснювати обов'язковий обмін їх на дорогоцінні метали |
| Номіналістична | Н. Барбон Дж. Беллерс Дж. Берклі Дж. Стюарт Г. Кнапп | Гроші не мають товарної природи, а становлять умовний знак, вартість якого
визначається найменуванням і встановлюється державою.
Гроші створюються державою і вартість грошей визначається їх номіналом |
| Монетаристська теорія |
| Кількісна | Арістотель Ксенофонт Платон Ж. Боден Ш. Монтеск'е Д. Юм Дж. Мілль | Рівень товарних цін і вартість грошей пов'язані з кількістю платіжних засобів в обігу.
Вплив грошей на економічні процеси пояснюється виключно кількісними чинниками, насамперед зміною маси грошей в обігу. Постулати теорії:
1) постулат причинності – маса грошей в обігу спричинює зміну товарних цін; |
| | постулат пропорційності – зміна цін відбувається пропорційно до зміни грошової маси;
постулат однорідності. Методологічні принципи:
купівельна сила грошей і ціни товарів встановлюються на ринку,
що суперечило теорії вартості, але пояснювало зміни цін товарів залежно від кількості грошей в обігу;
в обігу перебувають усі гроші, що ігнорувало функцію нагромадження та її роль у регулюванні грошової маси;
купівельна спроможність грошей обернено пропорційна їх кількості, а рівень цін прямо пропорційний кількості грошей;
поняття вартості грошей є суто умовним, тому що гроші її набувають лише в процесі обміну |
| Неокласична: Трансакцій на | І. Фішер М. Фрідмен | Досліджувався взаємозв'язок інфляції зі змінами рівня цін, кількості обігових грошей і реального обсягу виробництва товарів. Аналіз взаємозв'язку між цими показниками надав можливість вивести рівняння обміну.
На основі рівняння обміну – порушення законів грошового обігу виявляється у надлишку грошової маси в обігу порівняно з реальними потребами в ній або в знецінюванні грошей, яке супроводжується зростанням І товарних цін без будь-якого поліпшення якості продуктів |
| Кембриджська | А. Пігу Д. Робертсон Д. Патінкін
і | Встановлено, що збалансованість між грошовою масою та її товарним покриттям відбувається за рахунок зміни цін. Цінп тим вищі, чим більше в обігу грошей і менша пропозиція товарів. В основу вивчення покладено попит на гроші нарівні з попитом на товари і послуги, гроші мають особливий 1 попит і вони залишаються поза обігом в окремих осіб і підприємств у вигляді "касових залишків" |
| Кейнсіанська | Дж.М. Кейнс | Встановлено необхідність грошово-кредитного регулювання економічних процесів. Сформульовано теорію макроекономічного аналізу, в якій основними концепціями і категоріями є: місткість ринку; принцип ефективного попиту (концепція мультиплікатора); загальна теорія зайнятості; гранична ефективність капіталу; норми відсотка. Ця теорія розглядає інфляцію як явище, в основі якого лежить сукупність факторів, що взаємодіють. Дж.М. Кейнс звернув увагу на такі підрозділи, як дохід, зайнятість, попит, пропозиція, заощадження, інвестування. Особливу увагу він приділяв грошовим факторам і проблемам грошей. Його мета полягала в тому, щоб з'ясувати, як визначаються різні змінні величини, що впливають на економічний розвиток. Кейнсіанці вважали, що грошово-кредитна політика впливає на економіку за допомогою передавального механізму – системи каналів, за допомогою яких грошово-кредитна політика впливає на реальний обсяг виробництва і рівень цін |
| Сучасний монетаризм | М. Фрідмен А. Шварц | Ринкова економіка найкраще функціонує тоді, коли немає системи грошової регламентації. Основна увага була зосереджена на аналізі ролі грошей і грошового обігу в ділових циклах. Зміна темпів збільшення грошової маси, що перебуває в обігу, впливає на реальний обсяг виробництва швидше, ніж на абсолютний рівень цін. Ця зміна може впливати на швидкість обігу грошей, яка у процесі ділового циклу змінюється – то прискорюється, то сповільнюється |
| Кейнсіансько- неокласичний синтез | | Передбачає взаємопроникнення ідей двох напрямів і формування єдиного кейнсіансько-неокласичного синтезу |
Таблиця Ж1. Характеристика основних видів кредиту
| Вид | Визначення | Об'єкт | Суб'єкт | Особливості |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Банківський | Кредит,
що видається банком | Грошовий капітал, що передається позичальнику в тимчасове використання | Банк і клієнт | Кредитні відносини банку з клієнтом будуються на принципах терміновості, зворотності, платності і забезпеченості кредиту й оформляються договором |
| Комерційний | Кредит, наданий у товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочення платежу за продані товари. Він надається під зобов'язання боржника (покупця) погасити в певний строк як суму основного боргу, так і нараховані відсотки | Товар | Комерційні структури | Тільки для юридичних осіб |
| Споживчий | Кредит, що надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам – резидентам України, на придбання споживчих товарів тривалого користування і послуг | Витрати, пов'язані із задоволенням потреб населення (витрати на задоволення потреб поточного характеру і витрати на задоволення потреб капітального або інвестиційного характеру) | Банки,
небанківські
кредитні
установи,
торговельні
заклади,
населення | Цільова форма кредитування фізичних осіб. Основною гарантією його надання є сталі постійні грошові доходи фізичної особи позичальника |
| Іпотечний | Кредит, наданий
під заставу нерухомого
майна | Земельні ділянки, підприємства, будинки, спорудження, житлові будинки, квартири, дачі, садові будинки, гаражі | Кредитори: банки, іпотечні банки, спеціальні іпотечні компанії. Позичальник: юридичні та фізичні особи | Видається на придбання
або будівницво житла, покупку
землі |
| Лізинговий | Кредитні відносини між юридичними особами, які виникають у випадку оренди майна і супроводжуються висновком лізингової угоди | Нерухоме та рухоме майно, що може бути віднесене до основних фондів | Лізингодавець,
користувач,
виробник | Оформлюється договором у письмовій формі |
| Державний | Коли позичальником є держава, а кредитоами – юридичні та фізичні особи | Грошові кошти | Держава, фізичні та юридичні особи | Нероздільно пов'язаний зі зростанням державного боргу |
| Міжнародний | Надання позичкових капіталів державам, банкам, фірмам, підприємствам різних країн у тимчасове користування на засадах оплати та повернення у домовленому порядку, тобто належність кредитора і позичальника до різних країн | Передані кредитором у тимчасове розпорядження позичальника товарні і валютні ресурси, грошовий та товарний капітал, рухоме та нерухоме майно або витрати, пов'язані із задоволенням потреб держави | Державні структури, банки, міжнародні та регіональні валютно- кредитні організації, підприємства (фірми) та інші юридичні особи, окремі громадяни, представники різних країн | Кошти для міжнародного кредиту мобілізуються на міжнародному ринку та національних ринках позичкових капіталів |
TextBook 
