Розділ «Тема 11. ФОРМИ, ВИДИ І РОЛЬ КРЕДИТУ»

– левередж-лізинг;

– суб лізинг;

– зворотний лізинг;

– банківський лізинг;

– міжнародний лізинг.

Розглянемо найбільш відомі з них.

Зворотний лізинг почав широко застосовуватися в російській практиці. Його ідея полягає у тому, що підприємство (майбутній лізингоодержувач) має устаткування, але йому не вистачає коштів для виробничої діяльності, тоді воно знаходить лізингову компанію і продає їй своє майно, а вона у свою чергу здає його в лізинг цьому ж підприємству. Таким чином, у підприємства з'являються кошти, які можуть бути спрямовані, наприклад, на поповнення обігових коштів. Причому договір складається так, що після закінчення строку його дії підприємство може викупити устаткування і тим самим відновити на нього право власності.

Цей вид лізингу в першу чергу повинен зацікавити підприємства, які мають труднощі з фінансовими ресурсами, оскільки їм вигідно продати майно лізингової компанії, одночасно укласти з нею лізинговий договір і продовжити користуватися майном.

Угода відбувається у такій послідовності:

1) укладається лізингова угода між орендодавцем і орендарем;

2) лізингова фірма купує устаткування в орендаря – власника устаткування;

3) орендар регулярно виплачує орендні платежі відповідно до умов лізингового контракту.

Переваги угоди зворотного лізингу для первісного власника, а згодом лізингоодержувача устаткування такі:

– він може вдатися до послуг лізингової компанії вже після купівлі устаткування, коли стало очевидним, що відволікання значних коштів з обігу на закупівлю цього устаткування призвело або може призвести до погіршення його фінансового становища;

– він одержує від лізингової компанії повну вартість устаткування, повертає витрачені на закупівлю устаткування кошти, зберігаючи за собою право володіння і користування цим устаткуванням;

– він може вести переговори з лізинговою компанією, які іноді тривають довго, вже маючи необхідне йому устаткування й використовуючи його. Крім того, орендні платежі віднімаються із суми оподатковуваного прибутку підприємства і враховуються, як поточні оперативні видатки;

– орендар має надати менше додаткове гарантійне забезпечення угоди, ніж під час одержання банківського кредиту (акції, облігації, банківська порука або будь-які інші форми гарантій).

Таким чином, навіть ті компанії, які на момент придбання устаткування за певних причин не хотіли, не могли або просто не знали про можливості лізингу, мають змогу використовувати всі його переваги (включаючи прискорену амортизацію, віднесення підприємством лізингових платежів на собівартість і т. ін.) уже після придбання устаткування. Ця схема лізингу часто використовується саме з метою одержання податкових пільг, передбачених для договору фінансових оренд.

Нарешті, зворотний лізинг часто є найбільш ефективним і відносно дешевим способом поліпшення фінансового становища підприємства. Величина орендних платежів за такого виду лізингу залежить в основному від поточної вартості кредиту і вартості орендованого устаткування за винятком амортизації.

Різниця між покупною ціною устаткування та ціною його реалізації лізин- годавцю звичайно не виплачується орендарю, а враховується в амортизації або пропорційно розподіляється через орендні платежі. Якщо ринкова ціна на момент укладання угоди нижча, ніж неамортизована залишкова вартість устаткування, різниця враховується на балансі орендаря як збитки.