Розділ «6.5. Світова та міжнародні валютні системи»

Світова валютна система – це спільно розроблена державами світу й закріплена міжнародними угодами форма реалізації валютних відносин, що включає сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий обіг у межах світового господарства*161.

*161: { Демківський A.В. Гроші та кредит: навч. посіб. / А.В. Демківський. – К.: Дакор, 2005. – 528 с.}

Складовими світової валютної системи є такі:

– форми міжнародних засобів платежу (золото, національні валюти, міжнародні валютні одиниці – СПЗ, ЕКЮ, євро);

– уніфікований режим валютних паритетів та курсів;

– умови взаємної конвертованості валют;

– уніфікація правил міжнародних розрахунків;

– режим валютних ринків та ринків золота;

– міжнародні валютно-фінансові організації;

– міжнародне регулювання валютних обмежень.

Етапи розвитку світової валютної системи наведені у дод. Г табл. Г2.

Розглянемо коротко зміст цих етапів.

Перший етап. Система золотого стандарту

Другий етап. Бреттон-Вудська валютна система

Третій етап. Ямайська валютна система

Контури нової валютної системи, що функціонує й розвивається у світовій економіці й донині, були визначені на нараді представників країн – членів МВФ, що відбулася у м. Кінгстон на Ямайці в січні 1976 р. Кінгстонська угода започаткувала створення Ямайської валютної системи, яка почала функціонувати після відповідних ратифікацій зазначеної угоди державами-учасницями з квітня 1978 р. Зміст визначальних принципів Ямайської валютної системи є таким.

Кінгстонською угодою проголошено повну демонетизацію золота у сфері валютних відносин. Анульовано офіційний золотий паритет, офіційну ціну на золото та фіксацію масштабу цін (золотого вмісту) національних грошових одиниць, знято будь-які обмеження у його приватному використанні. МВФ припинив публікацію даних про золотий вміст окремих валют. Унаслідок цих дій золото перетворилося на звичайний товар, ціна якого в паперових (кредитних) грошах визначається на ринку попитом і пропозицією. Відповідно до цього у Нью-Йорку, Чикаго, Токіо та інших центрах світової торгівлі сформувалися міжнародні ринки золота.

Кінгстонська угода поставила за мету перетворити визначену ще 1969 р. МВФ колективну міжнародну одиницю – спеціальні права запозичення (Special Drawing Rights – СПЗ) – на головний резервний актив та міжнародний засіб розрахунків і платежу. Йдеться про те, що система "золото – долар – національна валюта", на фундаменті якої функціонувала Бреттон-Вудська угода, трансформувалась у нову систему: "СПЗ – національна валюта". У цій структурі СПЗ отримали статус альтернативи не лише золота, а й долара як міжнародних грошей.

Впровадження плаваючих валютних курсів національних грошових одиниць.