Розділ «Модуль 3. РОЛЬ І МІСЦЕ КРЕДИТУ В СОЦІАЛЬНО- ЕКОНОМІЧНОМУ ПРОСТОРІ»

Тема 9. Теорія грошей.

Тема 10. Сутність і функції кредиту.

Тема 11. Форми, види і роль кредиту.

Тема 12. Теоретичні засади процента.

Тема 9. ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ

9.1. Класична кількісна теорія грошей, її основні постулати

Класична кількісна теорія

Класична кількісна теорія сформувалася у XVI–ХVП ст. і стала основою розвитку монетаристської теорії. Кількісна теорія грошей, яка стверджує, що ціни товарів визначаються обсягом платіжних засобів, що перебувають в обігу, належить до найстаріших доктрин в історії економічної думки. Першими представниками цієї теорії були Арістотель, Ксенофонт, Платон, Ж. Боден, Ш. Монтеск'є, Д. Юм, Дж. Мілль. Період її зародження датується XVI ст., коли бурхливе зростання товарних цін в Європі наполегливо вимагало пояснення причин цього явища. Крім того, це був період панування в економічних трактатах ідей меркантилізму з його благоговійною вірою в особливі властивості благородних металів як важливого елементу суспільного багатства.

Ж. Боден висунув гіпотезу про залежність рівня цін від кількості благородних металів. ПІ. Монтеск'є, Д. Юм, Дж. Мілль зробили узагальнення, що ґрунтувалися на неправильному розумінні "революції цін", яка відбувалася в Європі. Назву кількісної ця теорія отримала тому, що її основоположники пояснювали вплив грошей на економічні процеси виключно кількісними чинниками, насамперед зміною маси грошей в обігу.

Відповідно до найбільш поширеного у XVIII–XIX ст. варіанта кількісної теорії за умови незмінності інших умов рівень товарних цін у середньому змінюється пропорційно до зміни кількості грошей. Це положення спочатку застосовувалось до металевих (золотих і срібних) грошей, а після виходу робіт Д. Рікардо – до паперових (нерозмінних).

У період зародження кількісна теорія не претендувала на пояснення причин зміни цін. Її головним завданням було обґрунтування погляду, що гроші принципово відрізняються від інших представників товарного світу у зв'язку з тим, що у них немає внутрішньої вартості. І лише з часом у кількісній теорії почала домінувати теза про зв'язок стану грошового обігу з динамікою цін.

Першим, хто висловив припущення про залежність рівня цін від кількості благородних металів, був французький філософ Жан Боден. Однак він не висував твердження про пряму, а тим більше пропорційну залежність між зміною кількості грошей та зміною цін.

Окремі положення цієї теорії в загальних рисах сформулював Дж. Локк (1632–1704). У більш розгорнутій формі її виклав Дж. Вандерлінт (помер у 1740 p.), ПІ. Монтеск'є (1689–1755) і Д. Юм (1711–1776). Прихильником кількісної теорії був і Д. Рікардо (1772–1823).

Таким чином, для ранньої кількісної теорії були характерні три постулати:

– причинності (ціни залежать від маси грошей);

– пропорційності (ціни змінюються пропорційно кількості грошей);

– універсальності (зміни кількості грошей чинять однаковий вплив на ціни всіх товарів).

Отже, провідне місце в теорії грошей посіла кількісна теорія, основними методологічними принципами якої стали такі:

– купівельна сила грошей і ціни товарів встановлюються на ринку, що суперечило теорії вартості, але пояснювало зміни цін товарів залежно від кількості грошей в обігу;