Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ БЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН В ОКРЕМИХ ДЕРЖАВАХ

Непрямі податки в цей період зросли в такій пропорції до прямих —162,69:100.

Після смерті Кольбера уряди почали звертатись до екстраординарних джерел поповнення бюджету. З 1689 до 1700 р. за рахунок звичайних податків забезпечувалося лише 78 млн ліврів надходжень, тоді як середньорічні витрати в цей час становили 183 млн ліврів. Для покриття витрат з початку 80-х років були випущені казначейські зобов'язання. Якщо в 1683 р. сума паперових грошей становила близько 20 млн ліврів, то на початок 1715 р. — 400 млн ліврів. Неконтрольоване зростання державного боргу призвело до того, що в 1715 р. він становив астрономічну суму — 2 млрд ліврів, і надалі державний борг зростав1. За звітом, який подав Неккер Установчим зборам у 1789 p., сума державного боргу дорівнювала 4,47 млрд ліврів, причому половину цієї суми складали довічні або пожиттєві ренти, які приносили доходи вищій аристократії. Забезпечення платежів за державним боргом становило в 1788 р. 51 % усіх витрат бюджету, або 63,5 % всіх реально отриманих доходів.

Відповідно зростав і дефіцит бюджету: з 37 млн у 1774 р. до 80 млн ліврів у 1783 p., 112 млн у 1787 p. і 126 млн ліврів у 1788 р. Країна була фактичним банкротом, і політична ситуація сприяла революції.

Ж. Жорес влучно відзначає: "Як в умовах такої дволикості королівської влади могла здійснитись Революція? Що слугувало приводом для цього?" І дає відповідь: "Приводом для Революції став нестерпний дефіцит бюджету"1.

14 липня 1789 р. була взята Бастилія й утворена Перша республіка.

Період організації сучасного ладу. З 1789 р. починається третій період — період організації сучасного ладу, який ми простежимо до початку XX ст. 17 червня 1789 р. було ухвалено декрет, згідно з яким право встановлювати податки надавалось виключно представникам народу. Однак до початку XX ст. це право кілька разів порушувалось.

Так, наприклад, при Імперії двома декретами уряду 16 і 17 березня 1806 р. були встановлені податки на сіль, декретом від 29 грудня 1810 р. — введено монополію на тютюн. У1813 і 1814 pp. імператор своєю владою збільшив на 30 сантимів один із головних податків — земельний. 9 січня 1814 р. Наполеон затвердив бюджет на 1814 p., подвоївши податки на вікна і двері, і додав 50 сантимів до земельного податку. З приводу встановлення цих податків, самостійного затвердження бюджету, розпуску парламенту, останній 3 квітня 1814 р. від реагував такою заявою: "Береться до уваги, що Наполеон розірвав договір, який зв'язував його з французьким народом, а саме: збирав податки, установлював мито не за законом, всупереч чіткому дотриманню присяги, яку він виголосив перед сходженням на престол. Що він також замахнувся на права народу, коли без достатньої необхідності розпустив законодавчий корпус".

З початку діяльності парламенту (1789 р.) були розроблені норми контролю за надходженнями і видатками. Ось деякі приклади цих норм:

"Міністри повинні бути під звітом у народу за сферами їхнього управління" (Наказ дворянства Міркура).

— викуп королівського домену і початок його ефективного використання. Домен, який до цього завдавав збитків, у 1671 р. приніс 5 млн ліврів чистого доходу.

З метою збалансування бюджету різко скорочувалися державні витрати — з 52 до 24 млн ліврів. Було викуплено багато урядових посад, що значно скоротило витрати на утримання двору.

Величина державного боргу скоротилася з 700 до 210 млн ліврів. Рівень збору податків став передбачуваним — близько 85 % бюджетних надходжень забезпечувались за рахунок регулярних податків і лише 15—20 % за рахунок екстраординарних зборів.

Але піднесення тривало не більше 10 років. З 70-х років, коли розпочалася голландська війна, державні проекти вимагали додаткового фінансування, і в 1672 р. був розпочатий новий випуск державної позики: спочатку на суму 200 тис. ліврів, а в 1682 р. — уже на 5 млн ліврів. Ставки коливалися від 5,5 до 7,14 %. З 1674 р. починає діяти постійна позикова каса, яка забезпечувала дохід за внесками в розмірі 5 % річних.

Непрямі податки в цей період зросли в такій пропорції до прямих —162,69:100.

Після смерті Кольбера уряди почали звертатись до екстраординарних джерел поповнення бюджету. З 1689 до 1700 р. за рахунок звичайних податків забезпечувалося лише 78 млн ліврів надходжень, тоді як середньорічні витрати в цей час становили 183 млн ліврів. Для покриття витрат з початку 80-х років були випущені казначейські зобов'язання. Якщо в 1683 р. сума паперових грошей становила близько 20 млн ліврів, то на початок 1715 р. — 400 млн ліврів. Неконтрольоване зростання державного боргу призвело до того, що в 1715 р. він становив астрономічну суму — 2 млрд ліврів, і надалі державний борг зростав1. За звітом, який подав Неккер Установчим зборам у 1789 p., сума державного боргу дорівнювала 4,47 млрд ліврів, причому половину цієї суми складали повічні або пожиттєві ренти, які приносили доходи вищій аристократії. Забезпечення платежів за державним боргом становило в 1788 р. 51 % усіх витрат бюджету, або 63,5 % всіх реально отриманих доходів.

Відповідно зростав і дефіцит бюджету: з 37 млн у 1774 р. до 80 млн ліврів у 1783 p., 112 млн у 1787 p. і 126 млн ліврів у 1788 р. Країна була фактичним банкротом, і політична ситуація сприяла революції.

Ж. Жорес влучно відзначає: "Як в умовах такої дволикості королівської влади могла здійснитись Революція? Що слугувало приводом для цього?" І дає відповідь: "Приводом для Революції став нестерпний дефіцит бюджету"1.

14 липня 1789 р. була взята Бастилія й утворена Перша республіка.

Період організації сучасного ладу. З 1789 р. починається третій період — період організації сучасного ладу, який ми простежимо до початку XX ст. 17 червня 1789 р. було ухвалено декрет, згідно з яким право встановлювати податки надавалось виключно представникам народу. Однак до початку XX ст. це право кілька разів порушувалось.

Так, наприклад, при Імперії двома декретами уряду 16 і 17 березня 1806 р. були встановлені податки на сіль, декретом від 29 грудня 1810 р. — введено монополію на тютюн. У1813 і 1814 pp. імператор своєю владою збільшив на 30 сантимів один із головних податків — земельний. 9 січня 1814 р. Наполеон затвердив бюджет на 1814 p., подвоївши податки на вікна і двері, і додав 50 сантимів до земельного податку. З приводу встановлення цих податків, самостійного затвердження бюджету, розпуску парламенту, останній 3 квітня 1814 р. відреагував такою заявою: "Береться до уваги, що Наполеон розірвав договір, який зв'язував його з французьким народом, а саме: збирав податки, установлював мито не за законом, всупереч чіткому дотриманню присяги, яку він виголосив перед сходженням на престол. Що він також замахнувся на права народу, коли без достатньої необхідності розпустив законодавчий корпус".