Розділ 1. ЗАРОДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН В ОКРЕМИХ ДЕРЖАВАХ

"Економіка" — правильний тип господарської діяльності; вона дає все необхідне для того, щоб члени сім'ї могли досягнути вищої мети — блаженства. Придбання, здійснювані "економікою", — це ті, які здійснені відповідно до законів природи. Навпаки, "хрематистика" — негативний тип господарської діяльності, яка базується на необмеженій наживі, безмежному придбанні й накопиченні. Отже, Арістотель одним із перших описав окремі риси такого негативного явища, яке в сучасних умовах дістало назву "тіньової економіки". У творі "Політика", який складається з восьми книг і залишився незакінченим, розглядаються різні суспільні відносини та форми суспільного устрою.

"Держава — лише одна, вища форма спілкування між людьми. У межах держави існує ціла система інших соціальних відносин зі своїми особливими цілями й особливими шляхами розвитку. Кожний окремий вид спілкування виникає з метою отримання якого-небудь блага".

В економічних відносинах Арістотель вбачає лише соціальні форми спілкування і виділяє три види:

Спілкування в межах окремої сім'ї, або "дому".

Спілкування щодо ведення господарських справ.

Спілкування для обміну благами.

Всі економічні відносини мають на меті лише вигоду, і до неї зводяться всі розрахунки.

У спілкуванні, яке називається дружбою, а тим більше в спілкуванні, яке стосується держави, мотиви, які визначають поведінку людей, мають бути іншими. Покласти в основу держави лише майнову вигоду громадян означало б, вважає Арістотель, принизити державне спілкування до спілкування лише господарського.

Роль держави розглядається як засіб для забезпечення пристойного життя. Протиставляючи державу іншим видам спілкування, Арістотель закінчує свій аналіз таким висновком: "Держава не є топографічним спілкуванням, ні охоронним союзом проти несправедливості, ні спілкуванням заради господарського обміну. Все це повинно бути, щоб створилась держава, але поки є лише це, держава ще не виникає. Вона виникає лише тоді, коли створюється спілкування заради блага між сімействами і родами, заради досконалого і достатнього для самого себе життя".

Чом не актуальне висловлювання для умов нинішньої України?

Арістотель був прихильником приватної власності, і в цьому він пішов далі, ніж Платон. Арістотель зазначав: "Неможливо висловити словами, скільки насолоди в усвідомленні того, що тобі щось належить. І хоч приємно надавати послуги і допомогу друзям, знайомим і товаришам, здійснення всього цього можливе, але лише за умови існування приватної власності"3.

"Власність повинна бути загальною лише у відносному розумінні слова, в абсолютному ж вона має бути "приватною".

Арістотель доводить, що в результаті такого розподілу, коли користування власністю буде розподілено між окремими особами, зникнуть взаємні звинувачення, і всі будуть у виграші, оскільки кожний почне щиросердно ставитись до того, що йому належить, добропорядність буде слугувати свого роду регулятором у користуванні згідно з приказкою: "У друзів усе спільне". Потрібно визнати, що арістотелівський "егоїзм" не перевищує міри і ні в якому разі не має нічого спільного із запеклим "індивідуалізмом".

Виваженість, мудрість і далекоглядність такого підходу до приватної власності витримали випробовування століттями і в черговий раз підтвердили свою ефективність в умовах України, коли у 2000 р. сільськогосподарські землі перейшли в руки реальних власників і вперше за останні роки в сільськогосподарському виробництві було досягнуто зростання виробництва в межах 1 %.

Досить актуальними і в наш час є роздуми Арістотеля про взаємозалежність досконалості людини, громадянина і держави: "Людина за своєю природою є істотою державною, і якщо хто-небудь зі своєї волі, а не з причини випадкових обставин проживає за межами держави, той або вище людини, або нерозвинений у моральному розумінні. Досконалістю людини передбачається досконалий громадянин, а досконалістю громадянина, у свою чергу, — досконалість його держави".

Саме цю думку Арістотеля у своїй редакції висловив Виламовець-Меллендорф, автор дослідження "Арістотель в Афінах": "Досконалість громадянина (політикус) обумовлюється якістю суспільства (поліс), до якого він належить. Отже, хто хоче створити досконалих людей, той повинен створити досконалих громадян, а хто хоче створити досконалих громадян, повинен створити досконалу державу".

1.4. Економічні відносини в Стародавньому Римі та Римській імперії

Стародавній Рим з погляду економічного розвитку багато в чому був подібний до Стародавньої Греції. У фінансовому господарстві доходи держави були також безсистемними, спостерігалось певне незадоволення вільних громадян Риму необхідністю сплачувати додаткові податки, і державна казна також в основному поповнювалася за рахунок інших народів. Розглянемо еволюцію доходів держави.

У ранній період Римської держави тимчасово застосовувались примусові прямі та непрямі збори з громадян, які мали випадковий та недовговічний характер. Постійним збором був vicesima manumissionis — 5-процентний збір з рабовласників за відпущених на волю рабів, пізніше при царях існував особливий збір з продажу солі, що викликав значне незадоволення.

Сервій Туллій обклав податками майно громадян, яке переоцінював кожні п'ять років. У міру того як могутнішав Рим, ці податки втрачали своє значення і все вагомішу роль почали відігравати доходи від завоювань. Рим намагався побудувати своє фінансове господарство на чужій праці.