• 1) він найбільш адекватно відображає суть організації, розвитку та поточного стану біосистем;
• 2) тільки так ми можемо вивчити кібернетичну природу механізмів гомеостазу екосистем та їх збої в умовах надмірних антропогенних навантажень;
• 3) необхідне взаємозв'язане, сумісне вивчення екосистем на всіх (основних) рівнях організації живого – виходячи із принципів емерджентності, функціональної інтеграції та ієрархічної організації біосфери та систем її гомеостазу.
Екосистемний підхід дозволяє виявити специфіку змін:
• навколишнього середовища;
• ценотичних взаємовідносин особин у популяціях, а також міжпопуляційних відносин;
• відношень біоценозів із середовищем;
• структури екосистем в цілому на певних ієрахічних рівнях;
• структури ієрархії екосистем певних класифікаційних таксонів та біосфери в цілому.
Отримана інформація сприятиме виявленню:
• "слабких ланок" в екосистемах;
• механізмів та форм реакції екосистем на збудження;
• причинно-наслідкових зв'язків;
• переліків специфічних екологічних проблем, диференційованих за: а) причиною (адресом); б) локалізацією; в) поєднанням з іншими негативними чинниками та г) значущістю загроз (масштабом, інтенсивністю прояву, небезпекою тощо);
• найбільш адекватних напрямків вирішення проблем.
Під час екологічного дослідження антропогенних навантажень повинні вирішувати три проблеми, пов'язані: 1) з об'єктом; 2) з явищем; 3) із рівнем навантаження, або рівнем трансформації (див. табл. 1.3).
Таблиця 1.3 – Співвідношення реакції екосистеми з рівнями антропогенного впливу
| Діапазон стану екосистеми у процесі деградації | Дози впливу | Поріг | Антропогенне навантаження | Загроза |
| Нормальні флуктуації. Діагностичні ознаки мінімально відхиляються від середніх значень. · Екстремальні флуктуації. Діагностичні ознаки відхиляються до меж амплітуди флуктуацій. · Хронічні зміни. Істотно змінюються другорядні ознаки стабільності головних. · Гострі зворотні зміни. Істотно змінюються головні ознаки при збереженні залишкових. · Гострі незворотні зміни. Майже повна втрата діагностичних ознак вихідної екосистеми. · Повна деградація. Екосистема відсутня | Фонові | Чутливості · Токсичності · Стійкості · Виживання | Нульова | С |
| Низькі | Допустима | В | ||
| Помірні | Гранично допустима | А | ||
| Токсичні | Недопустима | А | ||
| Сублетальні | Катастрофічна | А | ||
| Летальні | А |
Досить великі труднощі дослідники зустрічають при спробах диференціювати причини пригнічення розвитку природних екосистем, фітоценозів, популяцій та окремих особин у районах із комплексним впливом негативних факторів, особливо якщо це сукупність антропотехногенних та природних чинників (рис. 1.4). Це пов'язано із властивістю екологічних факторів при сумісній дії проявляти ефекти адитивної, синергічної та антагоністичної взаємодії. Крім того, різні за природою негативні чинники досить відрізняються за режимом (періодичністю, інтенсивністю та тривалістю) впливу на екосистеми, ступенем пригнічення розвитку їх структурнофукціоиальних компонентів, наслідками в цілому.
Рисунок 1.4 – Фактори, що визначають відповідну реакцію рослин на атмосферні полютанти (Weinstein, McCune, 1979 за У. Смітом)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія систем в екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Системний аналіз та системний підхід як методології дослідження систем“ на сторінці 3. Приємного читання.
