Багатьох екологів привертає до динамічних моделей наявність спеціально орієнтованих мов і програмувальних систем для їх машинної реалізації, щоб досліднику не навчатися сучасних методів програмування. Ці програмувальні системи покликані полегшити спілкування не лише між дослідниками і ЕОМ, але й між самими дослідниками. Важливою межею таких імітаційних програмувальних систем є те, що всі процеси і їх деталі можуть бути представлені в концептуальній, а не обчислювальній формі. Сама програмувальна система включає якусь процедуру сортування, яка упорядковує всі розрахунки і процеси інтеграції в ефективний алгоритм. У результаті цього програма імітації може бути представлена у зрозумілішій формі, а ряд концептуальних помилок і помилок програмування виявляється самою системою. Проте багато хто вважає за краще записувати свої програми імітації на мовах високого рівня. Працюючи з мовами, ми позбавляємося від обмежень і правил, властивих будь-якій спеціально орієнтованій мові.
Основні характеристики динамічних моделей полягають у тому, що екологічна система розглядається в динаміці у часі, тобто відбувається зміна кількісних характеристик (чисельності, біомаси) в динаміці, що описується безперервними функціями.
Труднощі динамічних моделей полягають у тому, що не завжди легко передбачити поведінку навіть найпростіших моделей. Досить лише однієї нелінійності і двох петель зворотного зв'язку, щоб поведінка моделі стала "контрінтуїтивною", тобто суперечила нашим інтуїтивним уявленням про систему. З іншого боку, можна легко побудувати модель, що не збігається з дійсністю або нестійка. Ще одна трудність пов'язана з тим, що для з'ясування механізму функціонування модельної системи, як правило, необхідно провести багато спеціальних експериментів із моделлю. Наприклад, завжди доводиться перевіряти поведінку моделі у відповідь на одночасну зміну двох або більш вхідних змінних і в окремих випадках досить перевірити реакцію на зміну лише однієї змінної.
Труднощі, пов'язані з прогнозом поведінки динамічних моделей, помітно знижують їх роль у подальшому розвитку теорії. Природно, що найбільші труднощі в побудові математичних моделей пов'язані з перевіркою основних припущень, необхідних для застосування моделі, але часто ця перевірка буває легшою і математично строгішою, ніж пошук складних типів поведінки в динамічних моделях. Ще один недолік полягає у тому, що вони не завжди дають оцінку значень основних параметрів, особливо коли їх число досить велике, а використання методу ітерацій досить трудомістке навіть для потужних ЕОМ (багато часу, погано сходяться оцінки).
Динамічні моделі за своєю природою і математичною структурою націлені в основному на отримання детерміністських рішень. Щоправда в них можуть включатися стохастичні елементи, але іноді це пов'язано з труднощами.
Отже, динамічні моделі можуть бути особливо корисні на ранніх стадіях системного аналізу складних екологічних систем, оскільки вони спрямовані на виявлення основних зв'язків у системі і тих змінних і підсистем, які є ключовими. На пізніших етапах доцільніше зосередити зусилля на використанні якої-небудь іншої сім'ї моделей, саме тому в системному аналізі виділена стадія отримання альтернативних рішень проблеми.
Розглянемо тут деякі прості моделі, на яких проілюструємо підхід до даного питання.
Нехай деяка популяція має у момент часу I0 біомасу X0. Припустимо, що в кожен момент часу швидкість збільшення біомаси пропорційна вже наявній біомасі, а виникаючі явища конкуренції за джерелами живлення і самоотруєння знижують біомасу пропорційно квадрату наявної біомаси. Якщо позначити біомасу у момент часу t через x(t), а зміну її як час t через Ах, то можна записати таку наближену рівність:
Розглянемо тут деякі прості моделі, на яких проілюструємо підхід до цього питання.
Нехай деяка популяція має у момент часу to біомасу. Припустимо, що в кожен момент години швидкість збільшення біомаси пропорційна вже наявній біомасі, а виникаючі явища конкуренції за джерелами живлення і самоотруєння знижують біомасу пропорційно квадрату наявної біомаси. Якщо позначиті біомасу у момент часу t через x(t), а зміну її за годину
через
, то можна записати таку наближену рівність:
(6.37)
де а і к – додатні сталі (параметри).
У диференціальній формі це співвідношення має вигляд
(6.38)
Воно і є математичною моделлю процесу зміни біомаси популяцій. У екологічній літературі це рівняння часто називають логістичним.
Якщо тепер поставити питання про те, яка ж буде біомаса у момент часу Т, то на нього можна відповісти експериментально – дочекатися цього моменту
і визначити біомасу безпосереднім вимірюванням (взагалі кажучи, таке вимірювання може бути фізично нездійсненним).
Інший шлях – скористатися математичною моделлю, розв'язуючи задачу Коші для рівняння (6.38) з початковою умовою
Розділяючи в рівнянні (5.15) змінні, одержимо рівняння в диференціалах
(6.39)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія систем в екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Динамічні моделі в екології“ на сторінці 3. Приємного читання.
