Підходи до фізичного і математичного моделювання

Теорія систем в екології

Умова необхідності полягає в тому, що до моделі вносять лише елементи, необхідні для виконання системою своїх функцій. Вона дозволяє виявити істотні елементи й відділити їх від неістотних.

Умова достатності полягає у тому, що при побудові моделі враховують чи дозволяють виділені частини достатньою мірою враховувати всі функції системи. Вона забезпечує включення всіх необхідних частин до моделі і дозволяє обмежити аналіз його з різноманітних неоднорідних частин. Кожна частина системи має свої функції, свою будову і свою поведінку. Вона може визначатись як "підсистема" або "елемент" системи залежно від завдань дослідження, контексту розгляду системи. Суть понять "підсистема" і "елемент" дуальна: "підсистема" для частин системи, що знаходяться вище, виступає як елемент, а для частин системи, що знаходяться нижче в структурній ієрархії "підсистема", – як система.

Розглянуті нами моделі послідовно дозволяють збільшувати ступінь знань про систему. Модель "структура системи" несе ще більше інформації про систему. Якщо, наприклад, для системи "сім'я" достатньо зазначити склад сім'ї, то для характеристики екосистем, чи іншої системи одного переліку елементів та підсистем замало. Необхідно ще вказати зв'язки між елементами, об'єднати їх в одне ціле, тобто вказати структуру системи.

Під структурою системи розуміють сукупність необхідних та достатніх для досягнення цілі відношень і зв'язків між елементами.

У визначенні системи ми вказували на наявність зв'язків між елементами. У реальних системах зв'язків між елементами незкінченна кількість. Кожен природний об'єкт має множину зв'язків з усіма іншими об'єктами. Зв'язки в системі можуть відігравати істотну роль чи бути неістотними, а інколи й шкідливими. У структурі системи вказують сукупність закономірних, істотних зв'язків, що забезпечують функціонування системи.

Для вивчення структури системи використовують два підходи, а саме:

• теорії множин;

• теорії графів.

У теорії множин структуру виражають відношеннями між елементами. Теорія розглядає подвійні, потрійні та інші відношення, їм у відповідність ставляться бінарні відношення, добутки елементів. У теорії множин структуру системи описують за допомогою матриць суміжності. Матриця суміжності – це математичний об'єкт, зображений у вигляді прямокутної матриці, елементи якої встановлюють зв'язки і відношення між складовими частинами системи. Як правило, матриці суміжності, що описують структуру системи, є розрідженими матрицями, тобто матрицями великих розмірів, значна кількість елементів якої дорівнює нулю. Теорія множин розглядає множини вхідних і вихідних процесів, рівняння, що установлюють зв'язки між множинами вхідних і вихідних величин за допомогою операторів переходу.

Більш простим і менш формалізованим є підхід теорії графів. Зображення структури подається у вигляді графа Граф структури системи встановлюють шляхом декомпозиції системи і вивчення зв'язків між складовими частинами.

Формальна модель "структура системи" – це, як правило, зображення системи у вигляді графа, хоча під час теоретичного вивчення може бути і матриця сумісності. Ми як формальну модель "структура системи" будемо розглядати певний граф. Ця модель містить елементи системи, зображені точками чи кружечками і зв'язки між ними зображені лініями або лініями зі стрілками. Як елементи в моделі "структурна схема" розглядають усі складові частини системи, не розрізняючи, підсистема це чи елемент, як це було в моделі "структурна схема".

Графом G називають деяку сукупність пар елементів вершин і ребер. Вершини зображають у вигляді точки, ребра – лініями.

Розглянемо деякі поняття теорії графів.

Підграф – підграфом графа G називають граф, усі вершини та ребра якого знаходяться серед вершин і ребер графа G.

Напрямлений граф – це такий граф, ребра якого мають напрямок.

Ненапрямлений граф – граф, у якому напрямок ребер не відіграє ролі або його неможливо визначити.

Зв 'язаний граф – це граф, у якого для будь-яких двох різних вершин існує послідовний ланцюг вершин і ребер, що їх з'єднує.

Зважений граф – це граф, у якому всім ребрам ставиться у відповідність певне число.

Циклом називають будь-яку замкнену послідовність вершин і ребер.

Деревом називають граф, у якого відсутні цикли.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія систем в екології» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Підходи до фізичного і математичного моделювання“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Частина перша. Основи використання теорії систем в екології

  • Зв'язок теорії систем з іншими науками

  • Поняття системи

  • Властивості систем

  • Класифікація систем

  • Системний аналіз та системний підхід як методології дослідження систем

  • Складність екологічних систем

  • Закономірності функціонування екологічних систем

  • Ступені організації екосистем

  • Парцелярні екосистеми

  • Біогеоценозні екосистеми

  • Ландшафтні екосистеми

  • Провінційні екосистеми

  • Біомні екосистеми

  • Субстратні екосистеми

  • Глобальна екосистема – біосфера

  • Енергетичний баланс екологічних систем та їх продуктивність

  • Біологічна продуктивність екологічних систем

  • Екологія популяцій

  • Екологічні фактори та їх вплив на життєдіяльність організмів

  • Класифікація екологічних факторів та їх вплив на живі організми

  • Види дії екологічних чинників на організми

  • Екологічна ніша з позицій системного підходу

  • Природна динаміка та еволюція екосистем

  • Екологічна сукцесія

  • Еволюція екосистем

  • Флуктуації екосистем

  • Стійкість, стабільність та самоочищення екосистем

  • Самоочищення екологічних систем

  • Системний аналіз самоочищення біотехноценозу

  • Основні закони функціонування екологічних систем

  • Методологія системного аналізу довкілля

  • Основні принципи системного аналізу

  • Етапи і послідовність системного аналізу

  • Методика проведення системного аналізу

  • Методи системного аналізу

  • Формалізовані методи

  • Методологія побудови або ідентифікації складних систем

  • Опис системи на вербальному рівні

  • Історична форма опису системи

  • Предметна форма опису системи

  • Функціональна форма опису системи (функціональний аналіз)

  • Принципи моделювання екологічних систем і процесів

  • Класифікація моделей

  • Властивості моделей

  • Підходи до фізичного і математичного моделювання
  • Узагальнений алгоритм побудови математичної моделі

  • Формалізовані процедури системного аналізу

  • Декомпозиція та агрегація

  • Процедура декомпозиції. Алгоритм декомпозиції

  • Агрегатування

  • Частина друга. Використання теорії систем для розв'язання екологічних задач

  • Моделі екологічних систем, що описуються одним диференціальним рівнянням першого порядку. Стійкість. Метод Ляпунова

  • Моделі, що описуються системами диференціальних рівнянь другого порядку. Фазова картина системи. Визначення стійкості

  • Лінійні системи. Типи особливих точок: вузол, сідло, фокус, центр

  • Дослідження стійкості нелінійних систем за методом Ляпунова

  • Кінетичні рівняння Лотки та модель Вольтерра

  • Використання методів системного підходу та моделювання в екології

  • Детерміністські моделі

  • Стохастичні моделі

  • Екологічні тригери, автоколивання, граничні цикли

  • Динамічні моделі в екології

  • Узагальнені моделі взаємодії двох видів

  • Матричні моделі

  • Оптимізаційні моделі

  • Ігрові моделі

  • PEST- та SWOT-аналіз в управлінні екологічними системами