Територія з відносно високою продуктивністю грунтів щодо соняшника (19-23 ц/га) обмежена з півдня лінією Кіровоград-Запоріжжя, з півночі – Чернівці-Харків, далі на північ та південь продуктивність знижується до 12-15 ц/га.
Найвища продуктивність ріллі відносно картоплі (200 ц/га) відмічена в Поліссі (Волинська, Рівненська, Чернігівська області), далі на схід та південь продуктивність знижується до 76-115 ц/га.
У Західному Лісостепу найвища продуктивність ріллі відносно цукрових буряків (367-417 ц/га), далі на схід продуктивність ріллі набагато нижча (183-245), але в Автономній Республіці Крим знову зростає.
Продуктивність кормових угідь
Угіддя кормового призначення на відміну від орних земель слід розглядати як екосистеми, продуктивність яких визначається зональними і регіональними особливостями їх розвитку.
На території України виділено 19 типів екосистем кормового призначення з урахуванням типів природних кормових угідь, домінуючої рослинності, типів ґрунтів, геоморфологічних та кліматичних особливостей територій (табл. 1.8 і 1.9).
Таблиця 1.8
Продуктивність екосистем кормового призначення[3]
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | |
| Волинська | 12 | 26 | 7 | 17 | 11 | 3 | 8 | ||||||||||||
| Рівненська | 12 | 26 | 7 | 17 | 11 | 3 | |||||||||||||
| Львівська | 12 | 26 | 17 | 11 | 19 | 17 | 8 | ||||||||||||
| Житомирська | 12 | 26 | 7 | 17 | 11 | 8 | |||||||||||||
| Київська | 12 | 26 | 7 | 17 | 11 | 3 | 8 | ||||||||||||
| Сумська | 12 | 26 | 7 | 17 | 11 | 3 | 8 | ||||||||||||
| Чернігівська | 12 | 26 | 7 | 17 | 11 | 3 | 8 | ||||||||||||
| Закарпатська | 32 | 19 | 17 | ||||||||||||||||
| Івало- · Фрнпківськя | 32 | 19 | 17 | ||||||||||||||||
| Чернівецька | 17 | 32 | 19 | 17 | |||||||||||||||
| Вінницька | 7 | 17 | 3 | ||||||||||||||||
| Тернопільська | 11 | ||||||||||||||||||
| Хмельницька | 7 | 17 | 11 | 3 | |||||||||||||||
| Черкаська | 7 | 17 | 11 | 3 | |||||||||||||||
| Кіровоградська | 7 | 17 | |||||||||||||||||
| Полтавська | 7 | 17 | 11 | 3 | |||||||||||||||
| Харківська | 7 | 17 | 11 | 3 | |||||||||||||||
| Луганська | 7 | 5 | 13 | 3 | 4 | 17 | 3 | ||||||||||||
| Донецька | 7 | 5 | 13 | 3 | 4 | 3 | 17 | ||||||||||||
| Дніпропетровська | 7 | 17 | 11 | 3 | |||||||||||||||
| Запорізька | 7 | 4 | 17 | 11 | |||||||||||||||
| Одеська | 7 | 4 | 17 | 11 | |||||||||||||||
| Миколаївська | 7 | 5 | 13 | 4 | 3 | 17 | 5 | ||||||||||||
| Херсонська | 7 | 5 | 13 | 3 | 17 | 5 | 3 |
Встановлено, що продуктивність кожного типу екосистем (виражена через урожай сіна, ц/га) практично азональна і може залежати лише від погодних особливостей року.
Таблиця 1.9
Типи екосистем кормового призначення України
| 1 | Природні лучні фітоценози на дерново-підзолистих грунтах моренно- зандрових ландшафтів Полісся | |
| 2 | Кормові агроцеиози у складі сільськогосподарських земель на місці тих же ландшафтів | |
| 3 | Природні лучно-степові ковилово-типчаково-різнотравні та різнотравні фітоценози на типових чорноземах та інших грунтах Східноєвропейських Лісостепових ландшафтів з лесовими породами – переважно у заповідниках, заказниках та деяких господарствах поза сівозмінами | |
| 4 | Кормові агроценози у складі сільськогосподарських земель на місці колишніх лучно-степових екосистем в межах ландшафтів | |
| 5 | Природні типово степові різнотравно-типчаково-ковилові фітоценози на чорноземних грунтах Східноєвропейських степових ландшафтів – заповідники, заказники та фрагменти поза сівозмінами в деяких господарствах | |
| 6 | Кормові агроценози у складі сільськогосподарських земель на місці цих же, але розораних ландшафтів | |
| 7 | Кормові агроценози у складі сільськогосподарських земель на кам'янистих землях Донецького Кряжу та інших регіонів України, включаючи Кримське передгір'я | |
| 8 | Те саме на місці степів | |
| 9 | Сухостепові (напівпустельні) полиново-типчаково-ковилові та полиново- злакові фітоценози на каштанових та темно-каштанових солонцюватих грунтах в комплексі з солонцями та солончаками лесових рівнин Причорномор'я та Приазов'я | |
| 10 | Заплавні фітоценози, в т.ч. у поєднанні з лісовими, чагарниковими, болотними ценозами та сільськогосподарськими землями з алювіальними грунтами центральної, прируслової, притерасної заплави, в т.ч. кормові агроценози у складі сільськогосподарських земель на меліорованих заплавних та інших землях | |
| 11 | Різнотравно-злакові фітоценози подових, западинних та блюдцеподібних ландшафтів з галогенними грунтами, а також кормові агроценози у складі сільськогосподарських земель на їх місці | |
| 12 | Галофільні та лучно-галофільні кормові ценози на солончакових, солонцюватих та інших грунтах Присивашшя тощо | |
| 13 | Болотні екосистеми, місцями поєднані з лісами, чагарниками та луками на торфовищах Полісся та Лісостепу, в т.ч. кормові агроценози у складі сільськогосподарських земель на осушених болотах | |
| 14 | Терасові трав'янисті фітоценози та їх комплекси з піщано-степовими та лісовими (дубовими, березовими, вільховими та сосновими) ценозами різних ландшафтних зон | |
| 15 | Лучні фітоценози заплавних ландшафтів Закарпатської низовини | |
| 16 | Субальпійські фітоценози Карпатських полонин з дерново-буроземними торфо-лучними та гірсько-лучними щебенистими грунтами | |
| 17 | Трав'янисті фітоценози на алювіальних ґрунтах гірсько-заплавних ландшафтів | |
| 18 | Лісові та чагарникові фітоценози кормового призначення різних ландшафтних зон (липові, березові, кленові, ясеневі, вербові, соснові тощо) | |
| 19 | Заплавні екосистеми кормового призначення, загублені при затопленні водами штучних водосховищ на рівнинних ріках (Дніпро, Сів. Донець, Оскол тощо) та під мілководдями | |
Кормові угіддя найчастіше розташовані на заплавних землях, а саме в межах долин великих і малих річок, на лучних терасах. Ці землі через особливості місцерозташування виконують специфічні біосферні функції. Ландшафт заплави, чітко означений стержнем – річкою, з його деревами, чагарниками, озерами, старорічищами, болотами, торфовищами являє собою класичний геохімічний бар'єр, на якому затримуються та очищуються стоки, щр попадають сюди з плакорів та водорозділів. Цим самим заплава виконує і специфічну санітарно-гігієнічну та водорегулюючу функції.
Заплава на сьогодні залишається одним з останніх резерватів природної флори і фауни з їх величезним і до кінця не розпізнаним біопотенціалом. Майже половина представників природної флори сконцентровані саме в заплавах малих та середніх , річок; тут є рідкісні, реліктові, зникаючі,, лікарські, кормові, медоносні та інші рослини. В заплавах розташовані улюблені місця відпочинку, мисливські та рибальські угіддя. Заплавні торфовища Полісся до їх осушення відігравали глобальну біосферну роль цоглинувачів діоксиду вуглецю та акумуляторів вологи, яка використовувалась великими річками. Велика і фітотерапевтична функція торфовищ, боліт, луків.
Отже, зважаючи на перелічені вище біосферні та екосоціальні функції заплавних земель, кормових екосистем, значимість їх для суспільства не може визначатися лише економічними критеріями. Крім того, суспільство має корінним чином змінити свій погляд на використання таких угідь, звільнитися від пануючої впродовж останніх десятиріч трансформативної тенденції, яка ввійшла в явну суперечність з проблемою збереження і відтворення природи.
Бальна оцінка земель
Оцінка Грунтів (бонітування) має велике значення для порівняння їх якості та продуктивності. В Україні було проведено бонітування грунтів спочатку за багаторічними даними врожайності сільськогосподарських культур, а в 1993-1995 pp. -- за природними властивостями грунтів. Часткова оцінка грунтів була проведена за врожайністю зернових культур і цукрових буряків, а бали загальної оцінки встановлювались за показниками продуктивності всіх культур, які перераховувались в зернові одиниці.
Бальна оцінка грунтів за врожайністю сільськогосподарських культур використовувалась для планування виробництва сільгосппродукції, аналізу господарської діяльності сільськогосподарських підприємств тощо. Ця оцінка зазнала критики, тому що не враховувала природних властивостей грунтів і наближалась до економічної оцінки земель. У зв'язку з цим фахівцями ННЦ "ІГА ім. О.Н.Соколовського" НА АН України була розроблена Методика оцінки грунтів за їх властивостями. Бралися до уваги такі показники:
• вміст гумусу і фізичної глини в орному шарі;
• глибина гумусового горизонту;
• глибина залягання глеєвих горизонтів;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Землі сільськогосподарського призначення“ на сторінці 8. Приємного читання.
