Одним з найбільш істотних дестабілізуючих факторів є рілля. При знищенні природної рослинності йде процес руйнування грунту внаслідок різкого збільшення прямого поглинання сонячної радіації, що призводить до "горіння" гумусу, погіршення його агрегуючої здатності. Відкритий грунт в сонячний день влітку на поверхні може нагрітися до 80 С і навіть вище. А це обумовлює не тільки підвищені втрати вологи на фізичне випаровування, а й загрозливе підвищення температури повітря, що не дає змоги досягти "точки роси" і відповідного формування дощів. Тобто проблема наднормативної розораності ландшафтів має не тільки суто місцевий характер, а й обумовлює погіршення макрокліматичних характеристик.
На разі в Україні має місце вкрай висока розораність території – понад 55%, а площа орних земель займає 80% від сільськогосподарських угідь. Такого становища немає в жодній розвиненій країні. При цьому, розораність степової зони перевищує 60%, а в таких областях як Кіровоградська і Запорізька вона відповідно складає 74 і 73%. За умов такої розораності загальної території немає підстав говорити про надійний протиерозійний захист грунтового покриву.
В літературі не має єдиної думки щодо оптимальної структури агроландшафтів і нормативних рівнів розораності території. За даними багатьох авторів у найбільш розвинених країнах площа ріллі не перевищує 20-35% від загальної території. Тільки в країнах з перехідною економікою цей показник дорівнює 45-55%, а по відношенню до сільськогосподарських угідь – 60-80%.
На думку фахівців ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" рілля в структурі агроландшафтів повинна становити 60%, природні угіддя – 12,5, лісовкриті площі – 16%. Як показали попередні дослідження Інституту землеробства НА АН України в оптимізованих за структурою угідь сільськогосподарських ландшафтах залежно від грунтово-кліматичної зони на орні землі має припадати 50-60%. Решту земель (40-50%) необхідно відвести під природні біоценози (природні кормові угіддя, лісові насадження тощо). Фахівці, які вивчали стан сільськогосподарського землекористування у басейні річки Дніпро, вважають, що загалом сільськогосподарська освоєність території може складати 64, а розораність – 49%.
За розрахунками інститутів Національної академії аграрних наук України в нашій країні необхідно зменшити площу ріллі (станом на 1.01.1999 р.) на 10 млн. га, щоб знизити рівень розораності території до 40%, розширити площу лісів, полезахисних лісових смуг, природних кормових угідь, рекреаційних площ тощо. При цьому співвідношення екологічно небезпечних угідь (рілля, сади, виноградники тощо) до екологічно сталих (ліси, природні кормові угіддя) не може перевищувати одиниці.
Наведені дані розглядаються лише у якості орієнтирів. Фактичне скорочення ріллі на конкретній території і визначення напряму подальшого використання цих земель виконується лише на підставі опрацьованого проекту землеустрою, де кількісно обгрунтовано не тільки питання оптимізації співвідношення земельних угідь, а і не менш важливе питання розміру і геометрії робочих ділянок (полів), що в кінцевому результаті визначає успіх в справі охорони грунтів від ерозії.
Точність визначення оптимального співвідношення вказаних угідь буде тим вищою, чим воно ближче до забезпечення екологічної стабільності природного ландшафту. Найстійкішими екологоландшафтні структури будуть тоді, коли антропогенні процеси не порушуватимуть природних процесів відтворення.
За методичними рекомендаціями, що вийшли у 2000 році за редакцією академіка В.Ф. Сайка і мають офіційний характер, зменшення площі орних земель в областях, районах та в окремих господарствах повинно здійснюватись з урахуванням екологічних і економічних чинників. Відповідно до цього вилученню орних земель і переведенню в інші категорії угідь підлягають такі землі:
а) рілля на схилах крутістю 3 і більше градусів (біля 3,7 млн. га, табл. 1.3);
Таблиця 1.3
Переведення ріллі у природні кормові угіддя та заліснення, тис. га
| СТЕП | 1517,5 | 1165,4 | 477,2 | 326,4 | 660,2 | 4146,7 | 26,6 |
| ЛІСОСТЕП | 1715,6 | 584,2 | 354,0 | 37,5 | 399,2 | 3090,5 | 25,8 |
| ПОЛІССЯ | 461,0 | 430,2 | 206,2 | 25,6 | 269,2 | 1392,2 | 26,2 |
| Всього по УКРАЇНІ | 3694,1 | 2179,8 | 1037,4 | 389,5 | 1328; 6 | 8629,4 | 26,3 |
• б) малопродуктивні землі, ведення землеробства на яких економічно невигідно – матеріальні та енергетичні затрати перевищують вартість продукції (орієнтовна площа – понад 2 млн. га);
• в) раніше розорані землі гідрографічної мережі (біля 1 млн. га);
• г) землі, безпосередньо розташовані біля тваринницьких комплексів і навколо населених пунктів незалежно від їхньої якості (1,6 млн. га) – для створення сінокосів та пасовищ;
• д) забруднені радіонуклідами і важкими металами грунти (понад 50 тис. га).
Найпоширеніші грунти в цих групах земель:
• 1. Борові піски, дернові, дерново-прихованопідзолисті та слабопідзолисті на давньоалювіальних і сучасних річкових відкладеннях.
• 2. Комплекси із солонцями, солончаками, сильносолонцюватими і солончакуватими, частка яких серед фонових грунтів перевищує 20%.
• 3. Кам'янисті завалунені грунти.
• 4. Дернові, лучні, болотні та торфові грунти заплав.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Землі сільськогосподарського призначення“ на сторінці 2. Приємного читання.
