• 5) хімічна деградація (озалізнення, окарбоначення, засолення, алюмінізація, підкислення та підлуження тощо);
• 6) вторинне заболочування;
• 7) вітрова і водна ерозії на осушених землях;
• 8) надмірне ущільнення верхніх горизонтів ґрунту;
• 9) забруднення грунтів важкими металами і залишками пестицидів;
• 10) радіонуклідне забруднення грунтів.
Виходячи з названих видів деградації, наведено перелік окремих критеріїв, що використовуються для оцінки агроекологічної ситуації на осушених землях (табл. 4.32). При цьому чітко розрізняють дві генетично відмінні групи осушених земель: мінеральні (заболочені глейові) і органогенні (торфові).
Таблиця 4.32
Критерії оцінки агроекологічного стану осушених земель
| Ущільненість грунту | Об'ємна маса ґрунту та його шпаруватість. |
| Заболоченість та переосушення земель | Рівень залягання підґрунтових вод; строки відведення гравітаційних вод із верхнього 0-50 см шару ґрунту і початок весняних польових робіт на осушеному полі; вологість грунту, поява болотних рослин чи ксерофітів. |
| Дегуміфікованість ґрунту | Запаси гумусу у верхньому 0-50 см шарі мінерального ґрунту, відхилення від норми. |
| Спрацювання осушених торфовищ | Осідання торфовища; відношення втрат органічних речовин з торфового покладу до накопичення перегною у верхньому 0- 50 см шарі ґрунту. Запаси сполук заліза і карбонатів у верхньому 0-50 см шарі ґрунту. |
| Засоленість ірунтів | Запаси токсичних солей у верхньому 0-30 см шарі ґрунту в період випітного режиму. |
| Декальцинація і кислотність ґрунтів | Форми кислотності; pH-буферна ємність; вапняний потенціал. |
| Хімічне забруднення | Вміст нітратів, фтору, міді, кадмію, цинку, свинцю, токсичної органіки тощо. |
| Радіонуклідне забруднення | Щільність радіації; накопичення цезію, стронцію і інших радіонуклідів. |
| Виробленість торфового покладу | Глибина залишкового (після виробітку) торфу; наявність траншей (в % від відведеної для виробітку площі). |
| Еродованість ґрунту | Щорічні втрати дрібнозему і торфозему через розвиток ерозійних процесів. |
Якщо переважна частина мінеральних земель зазнає менш відчутного негативного впливу на їх стан від проведення дренажних робіт, то торфові землі належать до екологічно дуже вразливих і процеси їх деградації залежно від режиму водорегулювання і напряму використання можуть розвиватись досить інтенсивно. Критерії оцінки агроекологічного стану осушених земель базуються як на окремих, так і на комплексних (інтегральних) показниках складу та властивостей грунтів, що формують той чи інший "малюнок" грунтового покриву.
Для визначення сприятливих, передкризових і кризових агроекологічних ситуацій на осушених землях проведено групування (класифікація) кількісних показників за ступенем їх вираженості (табл. 4.33). В основу групування покладені узагальнені дані фондових і літературних джерел та багаторічні результати експериментальних досліджень ННЦ "ІГА ім. О.Н. Соколовського" НААН України та інших наукових і навчальних закладів з морфології, агрофізичних та агрохімічних характеристик цілинних і осушених грунтів різного генезису та рівня продуктивності.
Передкризовий агроекологічний стан осушених земель оцінюється за трьома категоріями: слабо-, середньо- та сильновиражений з відповідними рівнями деградованості (табл. 4.33). Наведені нормативи пропонуються для використання в службах моніторингу, при передачі земель у приватну власність, оренду тощо. Наведена градація критеріїв є фактично нормативною базою для об'єктивної оцінки агроекологічної ситуації на осушених землях, яка вчасно інформує про необхідність запровадження профілактичних, оперативних (тактичних) та перспективних заходів щодо усунення деградаційних явищ, відтворення родючості осушених земель та їх раціонального використання.
Таблиця 4.33
Нормативна оцінка агроекологічного стану осушених земель
| Групи | Види | сприятливого j | передкризового | кризового | |||
| слабо вираженого j | середньо вираженого j | сильно вираженого j | |||||
| Механічна | Вітрова і водна ерозія | Зменшення глибини гумусових (торфових) горизонтів, в % від вихідної | <10 | 10-20 | 20-40 | 40-60 | >60 |
| Ущільнення мінеральних грунтів | Об'ємна маса, г/см2 для суглинкових грунтів | <1,2 | 1,2-1,3 | 1,3-1,4 | 1,4-1,5 | >1,5 | |
| для супіщаних і піщаних грунтів | <1,5 | 1,5-1,6 | 1.6-1.7 | 1,7-1,9 | >1.9 | ||
| Загальна шпаруватість | >55 | 55-50 | 1 50-45 | 45-40 | <40 | ||
| Осадка торфовищ | Зменшеїгня глибини торфового покладу, см/рік | <0,1 | 0,1-0,5 | 0,5-1,0 | 1,0-5,0 | >5 | |
| Біохімічна | Дегуміфікація мінеральних грунтів | Щорічне зменшення вмісту гумусу, % | <0,2 | 0,2-0,5 | 0,5-0,7 | 0,7-1,0 | >1,0 · >20 |
| Втрати органічних речовин через мінералізацію торфу, т/га, в середньому за рік | <3,0 | 3-7 | 7-12 | 12-20 | |||
| Спрацювання торфовищ | Накопичення (вихід) перегнійних речовин в 0-50 см шарі на 1 тонну мінералізованого (втраченого) торфу, кг/га | >400 | 400-300 | 300-200 | 200-100 | <100 | |
| Хімічна | Озалізнення торфових грунтів | Вміст валових сполук заліза (Те2O3),% | <4 | 4-8 | 8-15 | 15-30 | >30 |
| Окарбоначення | Вміст карбонатів кальцію (СаСО3), % | <10 | 10-15 | 15-30 | 30-40 | >40 | |
| Декальцинація і підкислення | Вапняний потенціал (рН-0,5рСа), одиниць | <4.5 | 4,5-3,5 | 3,5-3,0 | 3,0-2,5 | >2,5 | |
| Забруднення торфових грунтів міддю | Вміст міді, % | <10 | 10-20 | 20-30 | 30-40 | >40 | |
| Радіологічна | Забруднення радіонуклідами мінеральних грунтів | Щільність забруднення, Кі/кмг | <0,4 | 0,4-1,0 | 1,0-5,0 | 5.0-15 | >15 |
| торфових грунтів | <0.2 1 0,2-0,5 | 0,5-1,0 | 0,1-5,0 | >5,0 | |||
| Гідрологічна (торфові грунти ) | Вторинне заболочення осушених земель | Рівень залягання підгрунтових вод: в середньому за рік, см | >70 | 60-70 | 50-60 | 40-50 | <40 |
| у весняний період, см | >45 | 45-35 | 35-30 | 30-20 | <20 | ||
| Переосушення (аридизація) земель | Рівень залягання підгрунтових вод в середньому за рік, см | <100 | 00-120І | 120-140 | 40-150 | >150 | |
Будівництво осушувальних, а в даний час – осушувально- зволожувальних систем є високо енерго- і ресурсозатратним засобом покращення екологічного стану гігроморфних земель. Саме тому кожний конкретний проект гідротехнічної меліорації вимагає всебічного еколого-економічного обгрунтування. У цьому відношенні критеріям якості заболочених і болотних земель, рівню їх потенційної родючості належить провідне значення. Окупність затрат на меліорацію потенційно родючих земель у 3-4 рази вище, ніж на меліорацію земель низьких категорій якості (наприклад, лучних та лучно-болотних, солонцевих комплексів, перехідних і верхових торфовищ, зв'язнопіщаних та важкоглинистих глейових грунтів тощо). Стрибкоподібне зниження ефективності гідромеліорації якраз почалось з того часу, коли вичерпався фонд гідроморфних земель високих категорій якості і меліорація поширилась на землі низьких категорій. У даний час через це виникла навіть потреба в так званій ренатуралізації осушених земель низьких категорій якості і трансформації їх в землі іншого, більш раціонального використання та природоохоронні об'єкти.
Кризові ситуації на осушених землях створюються в результаті спрацювання торфовищ, дренування зв'язнопіщаних глеюватих ґрунтів, верхових і перехідних торфовищ, засолених заплавних земель і солонцевих комплексів, сильно озалізнених і карбонатних ґрунтів, забруднення ґрунтів важкими металами, залишками агрохімікатів, радіонуклідами, виникнення торфових пожеж і безсистемної виробки торфовищ. Осушені землі з кризовим агроекологічним станом мають місце майже у всіх регіонах їх поширення. Це землі радіоактивного забруднення, вироблених торфовищ і торфових згарищ, сильного озалізнення і окарбоначення осушених земель, переосушених та спрацьованих торфовищ, виходи на поверхню безплідної мінеральної породи, вторинного засолення осушених ґрунтів. Серед різних видів кризових ситуацій на осушених землях є види, які характерні тільки для певного геохімічного регіону (засолення, наприклад, для Лівобережного Лісостепу, алюмінізація для поверхнево оглеєних грунтів Прикарпаття і Закарпаття тощо) і види, які можуть мати місце у всіх без виключення природних регіонах осушених земель (наприклад, дегуміфікація грунтів, спрацювання торфовищ тощо). Значна частина осушених земель (до 10%) зазнала радіонуклідного забруднення. Площа вироблених торфовищ досягла 105 тис. га. Це непридатні для сільськогосподарського виробництва землі, які вимагають відповідної рекультивації та вибору напряму використання. Кризові ситуації мають місце в результаті знімання верхнього гумусового шару під час культуртехнічних робіт, що призводить до різко вираженої гетерогенності грунтового покриву (поява на поверхні світлих малопродуктивних плям грунтотворної породи).
За даними Держводгоспу України із всієї площі осушених земель в доброму меліоративному стані знаходиться 61,1%, задовільному – 32,9% і незадовільному – 6,0%. Ці дані не враховують всіх показників, які характеризують агроекологічний стан осушених земель, зокрема їх біопродуктивність і різні види грунтової деградації. Відповідно до категорій якості осушених земель визначається першочерговість їх реконструкції і модернізації (удосконалення систем водорегулювання), а також вибір характеру сільськогосподарського використання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оцінка і прогноз якості земель меліоративного фонду“ на сторінці 7. Приємного читання.
