Оцінка і прогноз якості земель меліоративного фонду

Оцінка і прогноз якості земель

• періодичних грунтово-меліоративних зйомок зрошуваних і прилеглих земель (ВБН 33-5.5-01-97 "Організація і ведення еколого-меліоративного моніторингу". Ч. 1 – Зрошувані землі). Оцінку еколого-меліоративного стану території виконують згідно запропонованого комплексу показників (табл. 4.20), які відображують загальні закономірності зміни еколого-меліоративного стану освоюваних масивів (зрошуваних та прилеглих до них земель). Оцінку здійснюють на конкретний період часу за середнім балом у відповідності з оціночними шкалами (критеріями) зміни показників. Середній бал визначається як середнє арифметичне суми оціночних показників. Це дозволить коректно виконати оцінку при неоднаковій кількості показників у різних точках, а також при недостатній для оцінювання показників інформації. Залежно від значень середнього балу запропоновано комплексну оцінку еколого-меліоративного стану земель. Балом 0,3-1,0 (до 1,0) оцінюють явно добрий або задовільний еколого-меліоративний стан, який не потребує при збереженні існуючого рівня експлуатації і навантажень застосування додаткових заходів. Потрібний лише вибірковий щорічний контроль. Задовільний із небезпекою погіршення стан оцінюють значенням середнього балу від 1,0 до 5,0. Без застосування додаткових агромеліоративних заходів у найближчі 3-5 років він неминуче погіршиться; потрібне випереджаюче планування заходів, щоб не допустити переходу земель в незадовільний стан. Бал 5-10 характеризує незадовільний стан, який потребує безвідкладного використання агромеліоративних заходів, у тому числі й зміни технологій зрошуваного землеробства. При значенні середнього балу більше 10,0 без корінної меліорації земель їх експлуатація недоцільна, площі повинні виключатися з інтенсивного сільськогосподарського обігу. В залежності від того, які показники стають причиною незадовільного або задовільного з небезпекою погіршення стану, намічають конкретні агромеліоративні або природоохоронні заходи, визначають їх зміст, об'єм, черговість та терміни вводу. Оцінку виконують на основі загального природно- меліоративного районування.

При проведенні оцінки еколого-меліоративного стану, як джерела інформації, були використані польові, фондові та архівні матеріали й звітна документація різноманітних відомств (в основному Держкомгеології та Держводгоспу) у відповідності з нормативними документами. Площі з близьким заляганням РГВ характерні для заплав річок, низьких надзаплавних терас, узбережних зон морів та лиманів, окремих ділянок зрошуваних масивів як вододільного (Інгулецька зрошувальна система Миколаївської області, Явкінська зрошувальна система Одеської області), так і терасового типу.

За мінералізацією грунтових вод спостерігається закономірне її зниження з півдня на північ від 5-10 і більше до 1 г/л й менше. Більш високі значення мінералізації характерні для вододільних просторів, низькі (до 1-3 г/л) у заплавах річок. Високомінералізовані води віднесені до Присивашської зони, приморських зон тощо. Розподіл площ за глибиною залягання РГВ на зрошуваних землях України такий:

• менше 1 м – 0,2 %;

• 1-2 м-3-4%;

• 2-3 м-10-12%;

• 3-5 м-15%;

• більше 5м – 70% від загальної площі зрошення.

за мінералізацією грунтових вод:

• менше 1,1 г/л-25-28%,

• 1,1-3 г/л-30-32%;

• більше 3 г/л – 30-33 %.

Аналіз існуючого матеріалу свідчить, що в основному засолені грунти, приурочені до морських терас, дельт, заплав та низових терас річок, а також до днищ великих балок, найчастіше за все мають генетичне походження. Основні площі середньо- та сильнозасолених ґрунтів в Одеській, Херсонській, Запорізькій і Донецькій областях та Автономній Республіці Крим розташовані в приморській зоні в межах морських терас. Вони зустрічаються між оз. Сасик та Алібей, між Хаджибейським та Куяльницьким лиманами, вздовж Каркинітської затоки, Молочного лиману, Феодосійської затоки та ін. В Дніпропетровській, Запорізькій та Луганській областях такі грунти приурочені до заплав великих річок, таких як Орель, Самара, Сіверський Донець, а також до їх приток (pp. Бик, Янчул, Гайчур, Деркул, Айдар, Євсуг та ін.). Найменшу засоленість мають заплави річок Південного Бугу та його притоків, Темгула, Великого Куяльника, Інгула та Інгульця. Основна ж частина грунтів заплав річок та низьких терас степової зони України мають слабкий ступінь засоленості. На зрошуваних масивах Одеської та Миколаївської областей на захід від Південного Бугу, де для зрошення використовували води завищеної мінералізації (зрошення на місцевому стоці), спостерігаються площі слабкого засолення. В Херсонській області, в районах Інгулецького, Краснознам'янського та Каховського каналів розповсюджені незасолені ґрунти зі слідами соди. Кількість сильно- та середньозасолених ґрунтів на масивах зрошення обмежена й зустрічається у вигляді окремих плям. Таким чином, процеси вторинного засолення мають обмежений розвиток. У цілому на зрошуваних землях України площі зі слабким ступенем засолення становлять 6-8%, з середнім – 1-2% та сильним – 0,5- 1,0 %. Оцінку еколого-меліоративного стану земель виконували фахівці ННЦ "ІГА ім. О.Н. Соколовського" на основі загального природно-меліоративного районування території з використанням звуженого комплексу показників для дрібномасштабного картографування, критеріїв та методики, розробленої ІГіМом. При оцінці до складу гідрогеологічних показників входили: глибина залягання РГВ у відношенні до критичної, мінералізація грунтових вод; інженерно-геологічних – ступінь ураженості території екзогенними процесами (гідроморфна трансформація грунтів та подоутворення, ерозійний розмив та денудація, підтоплення та заболочування, просадка та суфозійний карст); грунтово- меліоративних – засоленість грунтів та підгрунтя верхнього метрового шару, ступінь осолонцювання (в окремих точках). Оцінку виконували з використанням бальної шкали з градаціями показників за середнім балом (Бср ) комплексу показників. Якщо при крупно- та середньомасштабних (1:200 000, 1:250 000 та більші) дослідженнях детальність оцінки передбачала визначення п'яти категорій стану (добрий, задовільний, задовільний із небезпекою погіршення, незадовільний та вкрай незадовільний), то при дрібномасштабних (1:200 000-1:750 000 та менше) граничні градації об'єднували з визначенням трьох категорій еколого-меліоративного стану: добрий (Бср до 1,0), задовільний (Бср.=1,0-5,0) та незадовільний (Бср більше 5,0).

У регіональному плані ділянки з негативним еколого- меліоративним станом земель приурочені до заплав річок, схилів річкових долин та балок, низьких надзаплавних терас, прибережних та приканальних зон, подів та мікрозападин, а також до зрошуваних земель. Негативний стан земель у межах заплав річок півдня України обумовлений, головним чином, засоленням грунтів (південно-західна приморська частина Одеської області, ліві притоки Сіверського Донця у Луганській області, лівобережна частина Дніпропетровської області, заплави річок Орель, Самара, Вовча). На окремих площах незадовільний стан викликано дуже близьким заляганням грунтових вод, підтопленням або заболочуванням земель. У Присивашші до цих показників додається ще й солонцюватість грунтів, а також висока мінералізація ґрунтових вод. На окремих ділянках заплав річок (Донецька область) відмічені активні процеси карстоутворення (відкрита форма карсту). В межах крутих схилів річкових долин та балок незадовільний стан земель обумовлено інтенсивним розвитком площинної ерозії, яроутворення, зсувів та обвалів. На півдні Одеської та Миколаївської областей на деяких ділянках при практично суцільному розповсюдженні зрошуваних земель незадовільний стан викликано активно діючими карстовими процесами на схилах, рідше суфозією. Інтенсивно ці процеси розвинуті вздовж Каховського водосховища в межах Херсонської області. Місцями, переважно у Миколаївській області та в Криму незадовільний стан земель на схилах пов'язаний з розвитком в їх межах середньозасолених грунтів (на ущільнених глинах). На вододільних просторах ділянки з незадовільним еколого-меліоративним станом приурочені, головним чином, до зрошуваних площ, як наслідок підйому РГВ вище критичних позначок та підтоплення території (Миколаївська, Дніпропетровська, рідше – Одеська області, Крим). Інколи ці процеси посилюються високою мінералізацією грунтових вод. В межах південної частини Дунай-Дністровського межиріччя (Одеська область), в Херсонській, рідше в Запорізькій областях причиною незадовільного стану земель є просадки лесових грунтів на зрошуваних площах. В окремих районах Херсонської, Дніпропетровської, Луганської областей та Автономної Республіки Крим активного розвитку набувають суфозійно-карстові процеси та процеси гідроморфної трансформації грунтів. В межах Херсонської області райони незадовільного еколого-меліоративного стану нерідко приурочені до подів (як давніх, так і новоутворених), де проходить гідроморфна трансформація грунтів та лесових порід. Значна частина як зрошуваних, так і прилеглих до них богарних земель, які зазнають впливу іригації, характеризується задовільним станом. Найбільше таких земель у Дніпропетровській, Херсонській, Миколаївській та Одеській областях. У межах заплав річок та днищ балок такий стан викликано як неглибоким заляганням грунтових вод (практично повсюдно), так і слабким засоленням ґрунтів (межиріччя Дунай- Дністер, Крим, південь Запорізької області, лівобережна частина Дніпропетровської області, заплави майже всіх річок Донецької та Луганської областей). У межах терасових та вододільних рівнин півдня України незадовільний еколого-меліоративний стан обумовлено переважно розвитком зсувних процесів (північно-західна частина Одеської області), площинного змиву Грунтів та підгрунтя (схили балок, річкових долин та крупних подів), підвищеною мінералізацією ГВ (Миколаївська, Херсонська, Запорізька області), подоутворенням (Херсонська, в меншій мірі Одеська та Миколаївська області). Рідше небезпека погіршення стану викликана розвитком негативних процесів (карсту, суфозії, просадки, еолових процесів тощо), засоленням та солонцюватістю грунтів.

За даними Держводгоспу, загальна площа осушених земель становить 3 млн. 120 тис. га. Безпосередньо в складі сільгоспугідь – 2 млн. 955 тис. га. Проте близько 800 тис. га осушених земель не освоєно і використовується неефективно: як сінокоси і пасовища з урожайністю сіна не вище 15-20 ц/га. Коефіцієнт використання багатьох масивів осушених земель знизився до 0,4-0,7 і продовжує падати. Це обумовлено не тільки загальною економічною кризою, але й виходом із ладу дренажних систем через відсутність коштів на їх своєчасний технічний ремонт і реконструкцію. Низька ефективність використання осушених земель спричинена також деградацією грунтового покриву на осушених і деякій частині прилеглих до них земель, яка набула в останні роки широкого розвитку.

Наведені в таблицях 4.32 і 4.33 критерії та нормативи агроекологічного стану осушених земель вимагають постійного удосконалення, а деякі параметри – нових розробок. Наприклад, на сьогодні залишаються невизначеними оцінки рівня забрудненості грунтів важкими металами, пестицидами, ерозійної піддатливості осушених грунтів тощо. Шляхом узагальнення літературних джерел і результатів багаторічних досліджень ННЦ "Інститут грунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського" та інших закладів встановлені основні види можливих деградацій осушених земель, що призводять до виникнення кризових екологічних ситуацій, а саме:

• 1) дегуміфікація мінеральних грунтів;

• 2) спрацювання осушених торфовищ;

• 3) виробка торфових покладів без їх рекультивації та торфові пожежі;

• 4) переосушення;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оцінка і прогноз якості земель меліоративного фонду“ на сторінці 6. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Землі сільськогосподарського призначення

  • Землі лісового та природно-заповідного фонду

  • Землі водного фонду

  • Основні напрями поліпшення стану земель

  • ОЦІНКА ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ РОДЮЧОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Агрохімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • Агрофізичні параметри родючості земель та їх оцінка

  • Фізико-хімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ І ПРОГНОЗУ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Оцінка якості та паспортизація сільськогосподарських земель з використанням агроекологічного методу

  • Структура і зміст еколого-агрохімічного паспорта

  • Нормативи основних типових ознак еталонного ґрунту

  • Якісна оцінка ґрунтів методом спеціального бонітування

  • Оцінка гумусного стану земель з використанням балансового методу

  • Методика розрахунку балансу гумусу

  • Розрахунок статей надходження гумусу в ґрунт

  • Прогноз вмісту рухомих форм елементів живлення

  • Прогноз запасів продуктивної вологи в ґрунті

  • ТРАНСФОРМАЦІЯ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПІД ВПЛИВОМ ДЕГРАДАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

  • Вітрова ерозія

  • Протиерозійні заходи

  • Вплив техногенного забруднення на стан сільськогосподарських угідь та прогноз їх якості

  • Радіонуклідне забруднення

  • Заходи щодо поліпшення екологічного стану техногенно забруднених земель

  • Оцінка і прогноз якості земель меліоративного фонду
  • Критерії та показники оцінки агроекологічного стану кислих та засолених земель

  • Заходи щодо покращення агроекологічного стану меліорованих земель

  • ЗЕМЛІ ВОДНОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями водокористування

  • Якість водних ресурсів і тенденція її зміни

  • Основні напрями поліпшення екологічної ситуації у сфері водокористування

  • ЗЕМЛІ ЛІСОВОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями використання лісових ресурсів та оцінка їх стану

  • Технології створення захисних лісових насаджень

  • Підвищення якості земель лісового фонду

  • ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНКИ ПРИДАТНОСТІ ЗЕМЕЛЬ ДО ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

  • Агроекологічна класифікація земель

  • Оптимізація розміщення сільськогосподарських культур і особливості формування сівозмін