ТРАНСФОРМАЦІЯ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПІД ВПЛИВОМ ДЕГРАДАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Оцінка і прогноз якості земель

Для правильної оцінки змін і спрямованого регулювання антропогенних впливів на лісо-аграрні ландшафти необхідне систематичне спостереження за ними, організована служба моніторингу. Відсутність останнього приводить до незворотних процесів деградації грунтового покриву і ландшафту. Природно, що найбільш доцільним є своєчасне запобігання розвитку несприятливих змін в фунтовому покриві, а не відновлення уже зруйнованих фунтів і ландшафтів.

Ґрунтово-ерозійне районування території України за ступенем небезпеки водної ерозії (за значенням індексу збереження грунтів) передбачає розподіл зони Полісся на три агрогрунтові провінції. Західне Полісся в цілому характеризується фактичною відсутністю небезпеки водної ерозії (ІЗГ>300 років) (район І ПЗ). Винятком є територія так званого Малого Полісся, де має місце помітна ерозійна небезпека (100<ІЗГ<200) (2 ПЗ). У правобережному Поліссі також визначені два Грунтово-ерозійних райони: Коростенсько-Овруцький, де має місце помітна ерозійна небезпека – З ПП і решта території Правобережного Полісся (200<ІЗГ<300) зі слабкою ерозійною небезпекою – 4 ПП. Аналогічна ситуація відмічається у Лівобережному Поліссі, – виділяється район, що примикає до Новгород-Сіверського лесового острову (5 ГІЛ), який має помітну ерозійну небезпеку, і решта території (6 ПЛ), де спостерігається слабка ерозійна небезпека. Таким чином, українське Полісся в цілому характеризується слабкою ерозійною небезпекою або її відсутністю. Винятком є території з вираженим рельєфом, де грунти утворилися на лесах. Всього в Поліссі визначено 6 грунтово-ерозійних районів у відповідності з агрогрунтовим районуванням.

Ґрунтово-кліматична зона Лісостепу також розподіляється на три агрогрунтові провінції. Західний Лісостеп характеризується дуже сильною і сильною ерозійною небезпекою – 7 ЛЗ. Такий же рівень ерозійної небезпеки має місце і в Вінницькій області та в лісостеповій частині території Одеської області – 8 ЛП. В Правобережному Лісостепу слід виділити Канівський район – 9 ЛГІ, який характеризується дуже сильною ерозійною небезпекою. Лівобережний Лісостеп характеризується і помітною ерозійною небезпекою – 11 ЛЛ. Винятком є Глухівський район, де має місце дуже сильна ерозійна небезпека (50<ІЗГ< 100) – 12 ЛЛ.

Ґрунтово-кліматична зона Степу розподіляється на три підзони: Північну, Південну і Суху. Північний Степ, в свою чергу, розподіляється на п'ять агрогрунтових провінцій: правобережну, лівобережну, південно-західну, задонецьку і донецьку. Південно-західна провінція характеризується сильною ерозійною небезпекою – 13 СПнПдЗ. Правобережний північний Степ в цілому має помітну небезпеку – 14 СПнП. Винятком є степова частина Кіровоградської області, де має місце слабка ерозійна небезпека – 15 СПнП і Новобучський ерозійний район, де відмічається дуже сильна ерозійна небезпека – 16 СПнП. У лівобережному Степу необхідно виділити степову частину Харківської області, яка має слабку ерозійну небезпеку – 17 СПнЛ. До цього району відноситься частина Дніпропетровської області – 18 СПнЛ. Крім того, необхідно виділити Михайлівський ерозійний район, який має сильну ерозійну небезпеку – 19 СПнЛ. Задонецька агрогрунтова провінція має два ерозійні райони: Бєловодський (20 СПнЗд), який має сильну ерозійну небезпеку, і решта частини провінції (21 СПнЗд), яка має помітну ерозійну небезпеку. Донецька агрогрунтова провінція також розподіляється на два ерозійні регіони: Добропільський (22 СПнД), що має слабку ерозійну небезпеку, решта частини провінції (23 СПнД), яка характеризується помітною ерозійною небезпекою. Південний Степ не розподіляється на окремі грунтово-ерозійні райони і має в цілому помітну ерозійну небезпеку -- 24 СПд. Сухий Степ характеризується слабкою ерозійною небезпекою (25 СС) або її відсутністю.

Таким чином, територія України (без урахування гірських частин) за ступенем ерозійної небезпеки розподіляється на 25 грунтово-ерозійних районів. Цілком природно, що концептуальні моделі АЛ повинні відповідати ступеню ерозійної небезпеки. При цьому слід мати на увазі, що виникають певні протиріччя між ступенем небезпеки ерозії і фактичною еродованістю грунтів. Наприклад, степова частина Харківської області (грунтово-ерозійний район – 17 СПнЛ) характеризується слабкою ерозійною небезпекою, а фактична еродованість орних земель перевищує 50%. Є протилежні приклади: в Михайлівському ерозійному районі (19 СПнЛ) відмічається дуже висока ерозійна небезпека, а фактично вона майже не проявляється. Інформативним показником розбіжностей між небезпекою ерозії і фактичною еродованістю, є коефіцієнт реалізації ерозійної небезпеки (КРЕН), який дорівнює відношенню середньорічних фактичних ерозійних втрат за певний термін (в даному випадку 25 років) до імовірних 10%-ої забезпеченості. КРЕН може розглядатися як критерій кількісної оцінки ґрунтоохоронної спрямованості системи землеробства на конкретній площі (ферма, адміністративний район тощо). При реалізації концептуальної моделі агроландшафту, безумовно, необхідно враховувати значення КРЕН і робити певні корективи. Але основою все ж таки повинна бути карта ерозійної небезпеки, яка має принципові переваги у порівнянні з картами фактичної еродованості.

Блоки концептуальних моделей агроландшафтів (табл. 4.8), які відповідають за захист грунтового покриву від процесів водної ерозії мають такий вигляд:

I. В грунтово-ерозійних районах, де відсутня небезпека проявлення водної ерозії (ІЗГ>300), конструкція агроландшафту може не мати протиерозійної спрямованості.

Тому, у Західному Поліссі і Сухому Степу планувати заходи захисту грунтів від водно-ерозійних процесів немає необхідності.

II. При другому (слабкому) ступені (200<ІЗГ<300) ерозійної небезпеки з'являється імовірність еродування грунтів. Слід пам'ятати, що до цього блоку відносяться грунтово-ерозійні райони з високою фактичною еродованістю сільськогосподарських угідь.

Водно-ерозійний блок АЛ для другого ступеня небезпеки має такі характеристики:

• 1. Розораність загальної території не перевищує 45%.

• 2. Основні обробітки виконуються за контуром.

• 3. Напрямок посівів культур – за контуром.

• 4. Довжина лінії стоку не більше 600 метрів.

• 5. Вирощування просапних культур після культур суцільного посіву виконується за безполицевими технологіями обробітку грунту.

• 6. В екстремальних випадках можливе проектування найпростіших земляних гідротехнічних споруд. Тобто, в основу покладений спрощений варіант застосування протиерозійних агротехнічних заходів (назва блоку "Агротехніка").

Моделі агроландшафтів (водна ерозія) (за С.Ю.Булигіним)

Ступінь небезпеки, ІЗГ, в рокахНазва блоку моделі агроландшафтуХарактеристика
I. Небезпека водної ерозії відсутня (13Г>300 років)-Конструкція агроландшафту не мас протиерозійної спрямованості.
II. Слабка небезпека 200<ІЗГ <300"Агротехніка"Основний обробіток і посів виконуються за контуром, безполицеві технології обробітку грунту застосовуються після культур суцільного посіву під просапні культури. Тільки в екстремальних випадках використовуються гідротехнічні споруди (ГТС).
ІII. Помітна небезпека 100<ГЗГ<200"Інженерна агротехніка"Розораність загальної території не перевищує 40%, співвідношення ріллі до природних угідь не перевищує одиниці. Технологічний блок проектується на кількісній розрахунковій основі, проводиться процедура Ґрунтово- екологічної експертизи кожної технологічної операції. Створюється дієва система полезахисних смут. · Модель аналогічна моделі КМЗ за О.Г. Тараріко.
IV. Сильна небезпека 50<13Г<І00"Зелений вал"Повна реалізація моделі III. Мапорозвинені ґрунти, водоохоронні зони виводяться з ріллі без винятку під суцільне заліснення. Проектується система ЗГІД з урахуванням протиерозійної ефективності технологічного блоку. Розрахунки ведуться на імовірний змив грунту 10%-ої забезпеченості з 1 га сівозмінної площі.
V. Дуже сильна (катастрофічна) небезпека ІЗГ <50"Інженерна споруда"Повна реалізація моделі IV. Система ЗПД розробляється без урахування протиерозійної ефективності технологічного блоку, який не мас регулярної інженерної надійності. Розрахунки ведуться на імовірний змив 10-ої забезпеченості.

ІII. Третій ступінь (помітної) небезпеки (100<13Г<200) водно- ерозійних процесів характеризується такими особливостями:

• 1. Розораність загальної території не перевищує 40% (співвілношення ріллі і природних угідь не перевищує одиниці).

• 2. Технологічний блок агроландшафту проектується на кількісній розрахунковій основі переважно інженерними метолами. Для цього будь-яка технологічна операція повинна мати кількісну характеристику її протиерозійної ефективності. Крім того, обов'язкова процедура грунтово-екологічної експертизи цих операцій.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оцінка і прогноз якості земель» автора Барвінський А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТРАНСФОРМАЦІЯ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПІД ВПЛИВОМ ДЕГРАДАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ“ на сторінці 11. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Землі сільськогосподарського призначення

  • Землі лісового та природно-заповідного фонду

  • Землі водного фонду

  • Основні напрями поліпшення стану земель

  • ОЦІНКА ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ РОДЮЧОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Агрохімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • Агрофізичні параметри родючості земель та їх оцінка

  • Фізико-хімічні параметри родючості земель та їх оцінка

  • МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ І ПРОГНОЗУ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ

  • Оцінка якості та паспортизація сільськогосподарських земель з використанням агроекологічного методу

  • Структура і зміст еколого-агрохімічного паспорта

  • Нормативи основних типових ознак еталонного ґрунту

  • Якісна оцінка ґрунтів методом спеціального бонітування

  • Оцінка гумусного стану земель з використанням балансового методу

  • Методика розрахунку балансу гумусу

  • Розрахунок статей надходження гумусу в ґрунт

  • Прогноз вмісту рухомих форм елементів живлення

  • Прогноз запасів продуктивної вологи в ґрунті

  • ТРАНСФОРМАЦІЯ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПІД ВПЛИВОМ ДЕГРАДАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
  • Вітрова ерозія

  • Протиерозійні заходи

  • Вплив техногенного забруднення на стан сільськогосподарських угідь та прогноз їх якості

  • Радіонуклідне забруднення

  • Заходи щодо поліпшення екологічного стану техногенно забруднених земель

  • Оцінка і прогноз якості земель меліоративного фонду

  • Критерії та показники оцінки агроекологічного стану кислих та засолених земель

  • Заходи щодо покращення агроекологічного стану меліорованих земель

  • ЗЕМЛІ ВОДНОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями водокористування

  • Якість водних ресурсів і тенденція її зміни

  • Основні напрями поліпшення екологічної ситуації у сфері водокористування

  • ЗЕМЛІ ЛІСОВОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

  • Основні напрями використання лісових ресурсів та оцінка їх стану

  • Технології створення захисних лісових насаджень

  • Підвищення якості земель лісового фонду

  • ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНКИ ПРИДАТНОСТІ ЗЕМЕЛЬ ДО ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

  • Агроекологічна класифікація земель

  • Оптимізація розміщення сільськогосподарських культур і особливості формування сівозмін