Розділ «Старий друг»

— Гаразд, але будь обережний, — неуважно погодився Бром. — Не барися.

— Зачекай, — озвався Джоуд. — Ти йдеш за місто?

Трохи повагавшись, Ерагон неохоче кивнув.

— Тоді обов’язково повертайся, доки не стемніє. Увечері браму замикають, і вартові не пустять тебе аж до ранку.

— Я не спізнюся, — пообіцяв юнак. Він розвернувся й швидко попрямував провулком до міського муру. Вийшовши з міста, хлопець глибоко вдихнув, насолоджуючись свіжим повітрям. «Сапфіро! — обережно покликав він. — Ти де?» Та вказала йому дорогу, що вела від головного шляху до підніжжя вкритої мохом скелі, довкола якої росли клени.

— Як же мені потрапити до тебе? — махнув рукою Ерагон, побачивши дракона на верхівці одного з дерев.

— Знайди якусь галявинку, а я по тебе спущуся, — озвався той.

— Ні, ні, — заперечив юнак, розглядаючи скелю. — У цьому немає потреби. Я сам можу піднятися нагору.

— Це надто небезпечно, — захвилювалась Сапфіра.

— Не переймайся. Дай мені трохи розважитись.

Ерагон стягнув рукавички й поліз угору. Він отримував насолоду від цього виснажливого завдання. На скелі виявилося безліч місць, за які можна було вчепитися, тож підйом видався легким. Невдовзі верхівки дерев лишилися десь знизу. Подолавши половину шляху, юнак зупинився перепочити. Потім він потягнувся до наступної опори, але виявив, що та надто далеко від нього. Розгублений Ерагон пошукав іншу, та марно. Він спробував розвернутися, але під ногами раптом опинилася порожнеча. Не зводячи погляду, Сапфіра спостерігала за юнаком. Нарешті той змирився, сказавши:

— Мені б не завадила допомога!

— Це твої проблеми, — відгукнувся дракон.

— Так! Я знаю, що не розрахував! — гукнув хлопець. — Але хіба ти мені не допоможеш?

— А що, якби мене не було поруч? — пролунало зустрічне запитання.

— Ти ще питаєш! — огризнувся юнак.

— Та ні, просто дивно, чому якийсь там дракон має давати поради такому поважному чоловіку? — посміхнулась Сапфіра. — Адже всі мусять благоговійно принишкнути, вражені його талантом знаходити всіляку халепу. А от якби ти почав підйом на кілька футів ліворуч чи праворуч, то значно б полегшив свій шлях.

— Ну, гаразд! — уже ледь тримаючись, закричав юнак. — Я помилявся! А тепер зніми мене звідси, будь ласка!

Але голова дракона сховалася за краєм скелі.

— Сапфіро? — обережно покликав Ерагон. Але довкола шуміло саме гілля. — Сапфіро! Повернися! — не втримавшись, розпачливо закричав юнак.