Розділ «Старий друг»

«Гноми! — захвилювався Ерагон. — Де ж знаходиться той Тронжхейм? І чому він сказав Джоуду про Сапфіру? Він не мав цього робити, не спитавши мене!»

— І все ж таки їм потрібні саме твоя сила й мудрість, — озвався Джоуд.

— Мудрість! — пирхнув Бром. — Ти ж казав, що я старий буркун.

— Багато хто з цим не погодиться.

— Пусте! — відповів Бром. — Мені не треба пояснювати, хто я такий насправді. Ні, Аджихад упорається й без мене. Те, що я роблю, набагато важливіше. Але існування зрадника мене непокоїть. Чи не таким чином імперія довідалась, де…

І тут голос старого стишився до нерозбірливого шепоту.

— Цікаво, чому ж мені про це не повідомили? — вигукнув Джоуд.

— Можливо, вони намагалися. Адже, якщо зрадник існує… — завагався Бром. — Одним словом, я мушу повідомити Аджихада. Ти маєш людину, якій можна довіряти?

— Гадаю, що так, — відповів Джоуд. — Залежно від того, куди їхати.

— Та я й сам не знаю, — знітився старий. — Я довгий час був такий далекий від усього цього. Мої знайомі, певно, або вмерли, або забули про моє існування. Ти міг би відправити людину туди, де отримують твій товар?

— Так, але це ризиковано.

— А що сьогодні не ризиковано? — заперечив Бром. — Як швидко вона може поїхати?

— Скажімо, вже завтра зранку. Я пошлю її до Джиліда. Так буде краще, — відповів Джоуд. — Але як їй переконати Аджихада, що звістка саме від тебе?

— Даси посланцеві мій перстень. Але якщо він його загубить, я власноруч видеру з нього печінку. Це подарунок королеви.

— Ти все такий же веселун, — зауважив Джоуд.

Бром гмукнув.

— Ходімо до Ерагона, — трохи помовчавши, вирішив старий. — Я хвилююсь, коли він сам. Цей хлоп має талант де б не було вляпатися в халепу.

— Тебе це дивує?

— Чесно кажучи, не дуже.

Почувши, як відсуваються стільці, Ерагон припинив підслуховувати й розплющив очі. «Що ж це діється? — думав він. — Джоуд та решта торговців потерпають через те, що допомагають людям, ображеним імперією. Бром щось там знайшов у Джиліді, а потім сховався в Карвахолі. Що могло змусити людину вдавати протягом двадцяти років, що вона померла? До того ж, старий згадав про якусь королеву, тоді як жодне з існуючих королівств не має правительки. А ще до цієї історії якось дотичні гноми, що зникли під землею…»