Розділ «Помста разаків»

Ерагон отямився, відчувши пульсуючий біль. Серце калатало й відлунювало аж у голові. Юнак насилу розплющив очі. Він скривився від яскравого світла: прямісінько перед ним горів ліхтар. Ерагон кліпнув очима, відвів погляд убік і спробував сісти, проте нічого з того не вийшло, бо руки в парубка були зв’язані за спиною.

Сяк-так озирнувшись, Ерагон зрозумів, що його прив'язали до Брома. Що ж сталося? «Принаймні я живий, бо вони не стали б зв’язувати мерця, — промайнуло в голові. — Але хто це зробив?» Покрутивши головою, юнак роззирнувся навсібіч, і раптом його погляд зупинився на парі чорних чобіт.

Ерагон повільно звів очі вгору й глянув прямісінько в потворну пику разака. Здригнувшись від несподіванки й жаху, він почав був шукати магічну силу, та потрібне слово, яким він збирався вразити ворога, здавалося, назавжди вилетіло з його голови.

— Що, не виходить? — зареготав разак. — Отже, наші ліки діють? Тепер ти не стоятимеш нам на заваді!

Зліва щось зашаруділо, і Ерагон із жахом побачив, як інший разак вдягає Сапфірі намордника. Крила дракона було прив’язано ланцюгами до боків, а лапи закуто в кайдани. Ерагон хотів був подумки звернутися до нещасної істоти, але марно.

— Вона стала слухняною, відколи ми пригрозили тебе вбити, — пояснив один із разаків. Він сів навпочіпки й почав нишпорити в торбах утікачів, аж доки не знайшов Зарок. — Така чудова річ і належить такому нікчемі, — криво посміхнувся він. — Я візьму її собі, гаразд? А якщо ти будеш добре поводитись, то дозволятиму тобі її для мене гострити.

Оглядаючи меч, разак несподівано зойкнув, напевно, прочитавши викарбуваний напис. Його здивований напарник кинувся до приятеля, й обидва вони схилились над зброєю.

— Ну-у, чоловіче, ти добре послужиш нашому господареві! — прошипіли вони в захваті, звергаючись до Ерагона.

— І перше, що я зроблю на цій службі, — це вб’ю вас, — похмуро пообіцяв їм юнак.

— О ні, ми ще потрібні господареві, — розреготались потвори. — А ось ти… Тебе можна просто знищити.

Сапфіра глухо загарчала, але разаки навіть не глянули на неї. Несподівано їхню увагу привернув Бром, що, застогнавши, перекотився на інший бік.

— Воно перестає діяти, — зашипів перший разак, схопивши старого за комір і зазираючи йому в обличчя.

— То дай йому ще! — порадив другий.

— А може, просто прибити його? — засумнівався той. — Згадай, скільки він завдав нам лиха.

— Непоганий план, — посміхнувся напарник. — Але ж король наказав привести старого живим.

— Та нічого, ми скажемо, що він чинив опір, ось і загинув у сутичці.

— А якщо цей нас викаже? — спитав перший разак, вказуючи мечем на Ерагона.

— Навряд чи він посміє, — озвався його спільник, витягаючи ножа.

— Твоя правда, — почухала потилицю інша потвора.