Розділ «Виготовлення сідла»

На ранок, розплющивши очі, Ерагон з болем згадав про смерть Герроу. Невимовний сум охопив його душу, змусивши вкритися з головою й здригатися в нечутному плачі. Було б добре так і залишатися в цій теплій схованці, забувши про весь світ. Але ж ні. Зітхнувши, хлопець подумки вилаяв Брома, витер мокрі від сліз щоки й підвівся.

Бром саме готував сніданок.

— Доброго ранку, — привітався він.

Ерагон лише гмукнув щось у відповідь і присів біля вогнища, щоб зігрітися. Він зрушив з місця лише тоді, коли сніданок був готовий. Усі швидко попоїли, не даючи страві охолонути. Поснідавши, Ерагон витер миску снігом і розстелив вкрадені шкури на землі.

— Що ти хотів з ними робити? — спитав Бром. — Ми ж не будемо тягати їх із собою?

— Я хочу зробити сідло для Сапфіри.

— Он як, — уважніше глянув старий. — Сідла для драконів були двох видів. Одні жорсткі, схожі на кінські — для цих сідел використовували металеві деталі. Щоб зробити таке сідло, потрібен час та інструменти, а в нас немає ані одного, ані другого. Інші були гнучкі, з легкою підкладкою. Вони майже не відчувалися між вершником та драконом. Їх обирали тоді, коли хотіли досягти швидкості й гарного маневрування, хоч їх і важко порівняти з жорсткими.

— Ви знаєте, як воно виглядало? — спитав Ерагон.

— Звісно, я навіть міг би його зробити.

— Тоді зробіть, коли ваша ласка, — парубок відійшов убік.

— Гаразд, але ти уважно спостерігай за мною, — погодився старий. — Можливо, колись тобі доведеться робити це самотужки.

Спитавшись дозволу, Бром виміряв Сапфірину шию та огруддя. Потім порізав шкури на п’ять широких смуг, а на залишках накреслив кількадесят фігур. Викроївши їх, він порізав решту матеріалу на довгі смужки.

Смужки були призначені для зшивання деталей сідла. Для кожного шва в шкурі були потрібні дві дірочки, їх робив Ерагон. Замість пряжок ремені скріпили хитрими вузлами, подбавши про запас довжини, аби сідло не стало малим для Сапфіри вже за кілька місяців.

Основну частину сідла зшили з трьох великих шматків, між якими поклали підбивку. Довга петля мала кріпитися попереду на одному з шипів на драконовій шиї, а широкі смуги, пришиті з обох боків, охоплювати тулуб. Невеличкі петлі на них мали слугувати Ерагонові за стремена. Ще один роздвоєний ремінець тягнувся між передніми лапами Сапфіри, поєднуючись із сідлом на спині.

Доки Бром працював, Ерагон привів до ладу свою торбу й розібрав припаси. Коли вони нарешті впоралися зі своїми справами, день уже добігав кінця. Утомлений, Бром завдав сідло Сапфірі на спину, перевіривши, чи добре припасоване кріплення. Задоволений роботою, старий за якийсь час зняв його.

— Гарно зроблене, — знехотя визнав Ерагон.

— Робив, як для себе, — схилив голову старий. — Воно довго послужить тобі, бо шкіра досить міцна.

— Не хочеш випробувати? — втрутилась Сапфіра.

— Мабуть, завтра, — відповів Ерагон, кладучи сідло поруч із ковдрами. — А тепер уже надто пізно.