Розділ 5

— Я ж казав вам, у хліві немає нікого. Тут Малий Ларрі, а він терпіти не може чужих. Але заїжджайте, як будете поблизу, хлопці…

Останні слова фермерові довелося кричати, бо катер уже відпливав на захід, а Малий Ларрі переслідував його, погрозливо форкаючи.

— Оце справжня краса, — нарешті промовив Стінгер із благоговінням у голосі.

Я кивнув, мовчки погоджуючись. Навіть у найгірші періоди життя трапляються прекрасні миті.

Досить розваг; час братися до справи. Із соломинкою в зубах я розлігся на теплому сіні.

— Свинобрази добрі, коли знаєш, із якого боку до них підійти.

— Поліція, здається, так не вважає, — відповів Стінгер.

— Точно ні. Це було найкраще видовище, яке я бачив. Не ладнаю з поліцією.

— Хто ладнає? За що тебе взяли, Джиммі?

— За пограбування банку. Ти колись грабував банк?

Він захоплено присвиснув і похитав головою:

— Не мій стиль. Я не знав би, з чого почати. Бійка в багні — це моє. Ніхто не міг мене подужати дев’ять років.

— З таким життям ти, мабуть, зазнайомився з багатьма різними людьми. Ти колись зустрічався зі Смеллі Шмуком? — швидко зімпровізував я. — Ми з ним прокрутили одне дільце в штаті Граґем.

— Ніколи з ним не перетинався, ніколи навіть не чув про нього. Ти перший грабіжник банків, якого я будь-коли здибував.

— Справді? Не думаю, що нас багато залишилося. Але ти маєш знати ведмежатників або викрадачів машин.

У відповідь на мої хитрі розпитування він лише похитав головою.

— З такими хлопцями я стикався тільки у в’язниці. На волі знався з азартними гравцями; вони приходять на боротьбу в багнюці. Усі бідні, як церковні миші, невдахи. Я знав одного, який присягався, що колись давно приятелював зі Слоном.

— Слоном? — перепитав я, здивовано кліпаючи очима та намагаючись уторопати, про що він говорить.

— Не той слон. Цей Слон грабував банки й крав цінні речі. Я гадав, ти про нього чув.

— Це було, мабуть, іще до мене.