TextBook — Ти нервував?
— Аніскілечки.
— І як усе пройшло?
— Вони очей з мене не зводили. Я їх наче в руці тримав.
— Вони не кидали в тебе яйцями, абощо?
— Нічого подібного.
Він видав довге зітхання, і якийсь час стояв мовчки, дивлячись, як повз нас проповзає равлик.
— Що ж, — зрештою сказав він, — може, все й добре буде. Можливо, я дозволив цьому надто сильно цькувати мій розум. Можливо, я помиляюсь, вважаючи це гіршою долею, ніж смерть. Але ось що я тобі скажу: необхідність вручати нагороди тридцять першого числа перетворила моє життя на кошмар. Я не можу ні спати, ні думати, ні їсти… До речі, це мені нагадало дещо. Ти так і не пояснив мені ту шифровану телеграму про сосиски та шинку.
— Вона не була шифрована. Я хотів, щоб ти не захоплювався їжею, щоб Бассет збагнула, що ти закоханий.
Він гірко засміявся:
— Зрозуміло. Що ж, саме так я й чинив.
— Так, я звернув на це увагу під час вечері. Чудово.
— Я не бачу в цьому нічого чудового. Це нічого мені не дасть. Я ніколи не зможу попросити її вийти за мене заміж. Я не знайду хоробрості зробити це навіть якщо решту свого життя живитимусь самими вафлями.
— Але ж, трясця, Ґассі! Тут таке романтичне оточення. Я думав, що саме лише шепотіння дерев…
— Мені байдуже, що ти думав. Я не можу.
— Ну що ти!
— Не можу. Вона така гордовита, така відчужена.
— Неправда.
— Правда. Особливо коли дивишся на неї збоку. Ти коли-небудь дивився на неї збоку, Берті? Такий холодний, чистий профіль. Від нього просто серце зупиняється.
— Неправда.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маєток Брінклі» автора Пелем Ґренвіл Вудгаус на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „- 9 -“ на сторінці 10. Приємного читання.