Розділ «- 9 -»

Коли я йшов до своєї кімнати, дурні слова Таппі досі терзали мою душу. Вони терзали мене й коли я роздягався, і не перестали терзати навіть тоді, коли я йшов у халаті коридором до ванної кімнати.

Не буде перебільшенням сказати, що я був наче в серце вжалений. Адже я не заради похвали стараюся. Щедра улесливість мене не тішить. Але все ж таки, доклавши зусиль до розробки неабиякого плану, що мав допомогти другові, який потрапив у халепу, дуже гидко дізнатися, що він приписує цей план твоєму власному слузі, особливо в той час, коли цей слуга не взяв з дому білий піджак.

Але після того, як я трохи похлюпався в порцеляновій ванні, до мене почало повертатися самовладання. Я завжди знаходив, що коли серце скривджене, ніщо так не заспокоює поранену душу, як лікування милом і водою. Співати у ванні я не почав, але кілька разів був за півкроку від того, щоб розпочати.

Моральні страждання, спричинені тією безтактовною заявою, значно полегшилися. Іграшкове каченя, що напевно, залишилося в мильниці після якось юного гостя, зробило чималий внесок у мій новий, щасливішій настрій. Минуло вже багато років з того часу, як я востаннє бавився у ванні іграшковими каченятами, і цей відновлений досвід надзвичайно підбадьорив мене. Для тих, кому цікаво, можу зауважити, що якщо штовхнути цю річ губкою під воду, вона вигулькує з-під поверхні саме таким чином, що якнайкраще відволікає від найсумніших думок. Десять хвилин за цим зайняттям — і я зміг повернутися до спальні в значній мірі старим веселим Вустером.

Дживс був там, готував мені вбрання для вечері. Він привітав молодого господаря зі звичною чемністю:

— Добрий вечір, сер.

Я відповів йому так само люб'язно:

— Добрий вечір, Дживсе.

— Сподіваюся, що ваша поїздка була приємною, сер.

— Дуже приємною. Дякую, Дживсе. Дай-но мені, будь ласка, шкарпетки.

Він виконав це, і я почав одягатися.

— Що ж, Дживсе, — сказав я, простягаючи руку до спіднього, — ось ми й знову в Брінклі Корт, що в графстві Вустершир.

— Так, сер.

— Чималенькі халепи, схоже, відвідали цю сільську домівку.

— Так, сер.

— Непорозуміння між Таппі Ґлоссопом і моєю кузиною Анджелою здається досить серйозним.

— Так, сер. У кімнаті слуг думки щодо цієї ситуації досить песимістичні.

— І тобі, безсумнівно, спадало на думку, що я докладатиму багато зусиль для того, щоб усе владнати?

— Так, сер.