Розділ «- 9 -»

— Не думав.

— Добре.

Якийсь час я стояв і думав. Я був геть стурбований. Один раз цього вечора, як ви пам'ятаєте, моє серце вже було сповнене співчуттям до тітки Делії. Тепер воно сповнилося ним знову. Я знав, як багато для неї значила ця її газета. Бачити, як цей часопис спливає догори пузом було для неї все одно, що дивитися на те, як у ставку чи в болоті вже втретє тоне кохана дитина.

І не було жодного сумніву щодо того, що дядько Том, якщо його не підготувати, скоріше згодиться на те, щоб сотня «будуарів міледі» пішла прахом, ніж візьме цей удар на себе.

А потім я зрозумів, як дати цьому ради. На мою думку, тітці треба було вчинити те саме, що й іншим моїм клієнтам. Таппі Ґлоссоп відмовиться від вечері, щоб розтопити серце Анджели. Ґассі Фінк-Ноттл відмовиться від вечері, щоб справити враження на Бассет. А тітка Делія мусить відмовитися від вечері, щоб розчулити дядька Тома. Бо красою мого плану було те, що не було жодного обмеження щодо кількості учасників. Робіть це всі, чим вас більше, тим веселіше, результат гарантований!

— Я придумав, — сказав я. — Є лише один спосіб дії — менше їсти.

Вона спрямувала на мене благальний погляд. Не можу заприсягтись, що очі в неї сповнилися сльозами, але думаю, що саме так і було; принаймні, вона склала перед собою долоні, неначе молилася.

— Тобі обов'язково щось верзти, Берті? Не можеш припинити це хоч зараз? Хоча б сьогодні? Зробиш ласку тітоньці Делії?

— Я не верзу…

— Напевно, для чоловіка твого високого стандарту це треба називати не «верзеш», а…

Я зрозумів, що відбувається. Я висловився недостатньо зрозуміло.

— Усе гаразд, — сказав я. — Не бійся. Це те, що лікар прописав. Коли я сказав «менше їсти», я мав на увазі, що тобі сьогодні ввечері слід відмовитися від їжі. Просто сиди за столом і втомленим, смиренним жестом відмахуйся від кожної запропонованої страви. От побачиш, що трапиться. Дядько Том помітить, що ти втратила апетит, і я готовий побитися об заклад, що по завершенню вечері він підійде до тебе та скаже «Делію, люба» — адже він тебе Делією зве? — «Делію, люба, — скаже він, — «я звернув увагу, що вечеря тобі сьогодні не смакувала. Щось трапилося, Делію, люба?» «Так, Томе, дорогенький», — відповіси ти. «Дякую, що спитав, любий. Розумієш, я дуже стурбована». «Люба моя», скаже він…

На цьому місці тітка Делія обірвала мене, зауваживши, що судячи з цього діалогу Треверси мають бути парою сентиментальних тюхтіїв. А ще вона бажала знати, коли я вже перейду до суті.

Я виразно подивився на неї.

— «Люба моя», ніжно скаже він, «чи можу я чимось допомогти?» А ти на це відповіси, що авжеж, він може — нехай дістане чекову книжку та почне писати.

Говорячи це, я уважно спостерігав за нею, і з задоволенням помітив, як у її погляді раптово з'явилася повага.

— Берті, це просто блискуче.

— Я ж казав тобі: Дживс не єдиний, хто має мозок.

— Гадаю, це спрацює.

— Це не може не спрацювати. Я порекомендував цей метод Таппі.