Розділ «- 13 -»

— Дживсе, — сказав я.

— Сер?

— Я щойно розмовляв з молодим Таппі, Дживсе. Тобі, бува, не здалося, що сьогодні вранці він виглядає не дуже веселим?

— Так, сер. Мені здалося, що обличчя містера Ґлоссопа «від роздумів втрачало колір свій»[12].

— Точно. Минулої ночі він зустрівся в коморі з моєю кузиною Анджелою, і відбулася досить неприємна розмова.

— Мені шкода, сер.

— Він шкодував про це значно сильніше. Вона знайшла його в компанії м'ясного пирога і, як я зрозумів, сказала щось їдке щодо жирних чоловіків, які живуть заради самої лише їжі.

— Як прикро, сер.

— Надзвичайно. Взагалі-то, багато хто сказав би, що в цій парі все зайшло так далеко, що вже нічого не зможе з'єднати краї прірви. Про дівчину, яка зубоскалить щодо людей-пітонів, які їдять дев'ять-десять разів на день, і яким слід бути обережними та не поспішати сходами вгору через небезпеку апоплексичного удару, багато хто може сказати, що кохання в її серці померло. Хіба не так, Дживсе?

— Безперечно, сер.

— І вони помиляться.

— Ви так вважаєте, сер?

— Я впевнений у цьому. Знаю я цих жінок. Не можна покладатися на те, що вони кажуть.

— Ви вважаєте, що критику міс Анджели не слід сприймати надто au pied de la lettre, сер?

— Га?

— Нашою мовою це означає «буквально».

— Буквально. Це саме те, що я мав на увазі. Ти знаєш, які дівчата. Коли трапляється сварка, вони наче скаженіють. Але вглибині досі залишається стара любов. Хіба не так?

— Ви маєте рацію, сер. Поет Скотт…

— Облишмо його, Дживсе.