Розділ восьмий Перший порив вітру

— Бачиш? — сказала вона через деякий час. — Ось тут вода стікає вниз. — Кароліна провела долонею по гладенькій кам’яній поверхні. — Ось! Тут є щілина і тягнеться вона аж туди. Подивися, Джо! Виглядає так, ніби хтось вийняв кусок скелі, а потім допасував його назад.

Алекс укляк біля неї.

— Як на мене, все виглядає як природна тріщина, Я бачив тисячі таких тріщин. — Холодна крапля знов упала йому за комір. — Гидота!

Але Кароліна, здавалося, не чула. Деякий час вона обстукувала скелю, потім відсунулася і встала.

— Ми повинні попробувати, чи не вдасться вийняти цей фрагмент, — сказала вона рішуче.

— Гм… — Алекс з сумнівом похитав головою. — Він може важити кількасот фунтів. Ми не знаємо його довжини. А, крім того, мені здається, що то зовсім звичайна тріщина на поверхні, і…

Він відчув на плечі легкий дотик її руки. Замовк.

— В Єгипті, — сказала Кароліна, — зустрічається спосіб маскування дверей, виконаний в манері, яку слід було б назвати мистецькою. Інколи вхід до похованої кімнати буває абсолютно непомітним, імітує тріщину скелі, випуклість, заглибину, все, щоб тільки замаскувати, що це вхід, який повинен служити лише для втаємничених.

При останніх словах вона знов уклякла і натиснула плечем на скелю.

— Обережно! — Алекс взяв її за талію і відтягнув від стіни. Потім швидко укляк на те місце, яке вона займала.

— Що ти робиш, Джо?

— Я не розуміюся на маскуванні переходів, але знаю, що вивільнена брила таких розмірів могла б відучити тебе від легковажності по відношенню до рухомих ка… — він натиснув на стіну — ме… — натиснув з сієї сили, — нів! — закінчив Джо і глибоко зітхнув. Скеля здригнулася.

— О, мій великий єдиний Боже! — з подивом сказав він. — Вона рухається!

— Обережно, Джо! — Кароліна стояла над ним. Він відчув на щоці її дихання.

— Нічого зі мною не буде. Посвіти тут…

Вона оперла ліхтарик на його плече, уважно слідкуючи за кам’яним блоком, що здригався під його натиском. Джо повернув голову, щоб мати можливість натиснути на стіну спиною. Натиснув і попитав здушеним голосом:

— Піддається?

— Ні. Почекай. Попробуємо інакше.

— Як? Я тебе слухаю…

— Попробуй натиснути не посередині, а з одного боку.