Розділ п’ятий Що вони думали в той день

— А професор?

— Професор стоїть над усім. Він для нас щось типу Бога-Отця! Навіть страшно подумати, Джо, як багато він знає. Дбає про нас, постійно навчає нас, а ми всі слухаємо його не тому, що ми дисципліновані, а тому, що він знає все набагато краще, ніж ми всі разом узяті. — Кароліна замовкла, а потім сказала тихо: — Колись він помре, а ми залишимося самотні і дорослі. І почнемо вчити інших молодих людей. Але то вже не буде те саме. Такі люди, як професор Лі, народжуються раз на сторіччя.

Того вечора вони пішли разом повечеряти і танцювали майже до ранку в маленькому затишному кафе, про яке досі не знали. Там було затемнене світло і тихо грав оркестр. Але той вечір не залишився найкращим спогадом в пам’яті Алекса, бо Кароліна говорила лиш про одне — про Керос.