Розділ «48»

— Зустрінь свою смерть, дурню.

— Може, почнемо бій, кузене? — запитав Пол. М’якими котячими кроками він рушив уперед, не відриваючи погляду від ворожого клинка. Він низько пригнувся, стискаючи молочно-білий крис-ніж, що видавався продовженням руки.

Вони кружляли один навколо одного, видивляючись найменшу неточність. Босі ноги шелестіли на вкритій піском підлозі.

— Як ти гарно танцюєш, — зауважив Фейд-Раута.

«А він балакучий, — подумав Пол. — А це ще одна слабкість. Йому стає незатишно перед обличчям тиші».

— Ти вже сповідався? — запитав Фейд-Раута.

Пол і далі мовчки кружляв.

А стара Превелебна Матір, спостерігаючи за двобоєм разом з імператорським почтом, затремтіла. Юний Атрід назвав Харконнена кузеном. Це означало тільки одне: він знав про спільних предків, що й не дивно, адже він — Квізац Хадерах. Але ці слова змусили її зосередитися на єдиному, що зараз для неї було важливо.

Бій може закінчитися повною катастрофою для розплідної програми Бене Ґессерит.

Вона побачила частину з того, що бачив Пол: Фейд-Раута може вбити, але не перемогти. Інша думка фактично приголомшила її. Два кінцеві продукти довгої і витратної програми зійшлися в смертельному двобої, який може легко знищити обох. А якщо обидва загинуть, лишиться тільки донька Фейда-Раути, байстрюк, досі немовля, а отже, невідомий і непевний фактор, та гидь Алія.

— Може, у тебе тут тільки язичницькі обряди панують, — не замовкав Фейд-Раута. — Хочеш, Правдомовиця Імператора приготує твій дух у дорогу?

Пол, уважний і пильний, усміхнувся, повертаючи праворуч. Він відігнав усі чорні думки геть, зосередившись лише на потребі моменту.

Фейд-Раута стрибнув, зробивши випад правицею, але ніж миттю опинився в лівій руці.

Пол із легкістю відхилився, звернувши увагу на вагання під час удару, пов’язане зі звичкою Фейда-Раути битися зі щитами. Однак це вагання було не таким помітним, як в інших бійців, яких бачив Пол, а отже, Харконнен мав досвід і з суперниками без щитів.

— Атрід так і тікатиме чи стане й битиметься? — запитав Фейд-Раута.

Пол продовжив мовчки кружляти. Йому спали на думку слова Айдаго, мовлені ним колись давно в тренувальному залі на Каладані: «Використай початок бою, щоб вивчити суперника. Можливо, так ти втратиш нагоду здобути швидку перемогу, але час, витрачений на вивчення, — гарантія успіху. Вивчай, скільки вважаєш за потрібне, й будь упевненим».

— Певно, ти гадаєш, що танці продовжать тобі життя на кілька секунд, — не змовкав Фейд-Раута. — Ну й гаразд. — Він припинив кружляти й випростався.

Пол уже побачив достатньо для першого зближення. Фейд-Раута ступив ліворуч, виставивши праве стегно, неначе кольчужний корсет міг захистити увесь бік. Це видавало людину, яка звикла битися зі щитом і з ножами в обох руках.

«Або… — Пол завагався — …корсет був чимось більшим, аніж здавався».

Харконнен видавався аж надто впевненим супроти чоловіка, який сьогодні здобув перемогу над легіонами сардаукарів.