— Багато хто з вас сходився зі мною в тренувальному бою, — сказав Пол. — І ви знаєте, що це не марне вихваляння. Це відомий для всіх факт, і було б доволі безглуздо цього не бачити. Я почав вивчати таке мистецтво бою набагато раніше за всіх вас, а мої навчителі були сильнішими за всіх, кого ви коли-небудь бачили. Як іще, на вашу думку, я переміг Джаміса у віці, коли ваші хлопчики ще тільки граються в бої?
«Він добре користується Голосом, — подумала Джессіка. — Але з цими людьми тільки його недостатньо — у них сильний імунітет проти вокального контролю. Він має переконати їх іще й логікою».
— Отже, — продовжував Пол, — переходимо до цього. — Він підняв циліндр із повідомленням і зняв стрічку. — Ось це забрали в харконненівського кур’єра. Достовірність повідомлення безсумнівна. Воно адресоване Раббанові. Йдеться про те, що його запит на військове підкріплення відхилено, врожай прянощів значно нижчий, ніж передбачено квотами, а тому він має вичавити більше меланжу з Арракіса з тими людьми, яких має.
Стілґар підійшов до Пола.
— Чи багато з вас знає, що це означає? — запитав Пол. — А Стілґар зрозумів миттєво.
— Вони відрізані! — закричав хтось.
Пол запхав у кишеню череса і повідомлення, і циліндр. Знявши із шиї переплетену шиґаструнну стрічку, він стягнув із неї перстень і підняв перед усіма.
— Це герцогський перстень із печаткою мого батька, — промовив він. — Я заприсягнувся не надягати його доти, доки не буду готовим очолити свої війська по всьому Арракісу й вимагати свій законний феод. — Він надягнув перстень на палець і стиснув кулак.
Уся печера немов заклякла.
— Хто править тут? — запитав Пол, піднімаючи кулак. — Я правлю! Я правлю кожним квадратним дюймом Арракіса! Це мій герцогський феод, байдуже, що на те скаже Імператор! Він сам передав його моєму батькові, а я успадкував його від батька!
Пол піднявся на пальці, а потім знову опустився на п’ятки. Він пильно оглядав натовп, намагаючись визначити його настрій.
«Уже майже», — подумав він.
— Тут присутні люди, які обіймуть важливі посади на Арракісі, коли я вимагатиму законні імперські права, — сказав Пол. — Стілґар — один із них. І не тому, що я прагну відкупитися від нього! І не із вдячності, хоча багато хто тут, як і я, завдячує йому життям. Ні! Лише тому, що він мудрий і сильний. Тому що він керує загоном власним розумом, а не тільки правилами. Гадаєте, я дурний? Ви справді вважаєте, що я відріжу собі праву руку й кину її, скривавлену, на підлогу, просто щоб улаштувати для вас виставу?
Пол кинув важкий погляд на натовп.
— Хто з присутніх скаже, що я — не повноправний владар Арракіса? Невже я маю це доводити, позбавивши кожне фрименське плем’я в ергу вождя?
Стілґар заворушився і запитально глянув на Пола.
— Невже я позбавлю нас сили саме тоді, коли ми найбільше її потребуємо? — запитав Пол. — Я ваш володар, і я заявляю: час припинити вбивати наших найкращих людей і почати вбивати справжніх ворогів — Харконненів!
Одним стрімким рухом Стілґар витягнув крис-ніж і здійняв його над головами натовпу.
— Нехай живе Герцог Пол-Муад’Діб! — вигукнув він.
Печеру виповнило оглушливе ревіння, що відбивалося від стін і поверталося луною:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дюна» автора Френк Герберт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „44“ на сторінці 4. Приємного читання.