Розділ «43»

Чані глибоко вдихнула, приймаючи це так, як пустельна жінка приймала все в міцно пов’язаному зі смертю житті.

— Передаси їй і тільки їй звістку, — продовжив Пол. — Скажи, що Стілґар визнав мене Герцогом Арракіса, але треба зробити так, щоб і юнаки прийняли це без кровопролиття.

Чані зиркнула на Стілґара.

— Роби, як він каже, — проревів Стілґар. — Ми обоє знаємо, що він поб’є мене… і я не можу здійняти на нього руку… заради блага племені.

— Я повернуся з твоєю матір’ю, — сказала Чані.

— Відряди її саму, — заперечив Пол. — Інстинкт Стілґара не підвів: я сильніший, коли ти в безпеці. Залишся на січі.

Чані хотіла заперечити, але промовчала.

— Сіхає, — звернувся він до неї таємним іменем. Повернувшись праворуч, Пол побачив сповнений злості погляд Ґурні.

Розмова між Полом і старим фрименом промайнула повз вуха Ґурні, відколи Пол згадав про матір.

— Ваша матір? — запитав Ґурні.

— Айдаго врятував нас у ніч рейду, — сказав Пол; подумки він прощався з Чані.

— А що трапилося із самим Айдаго, мілорде? — поцікавився Галлек.

— Загинув, вигравши для нас крихту часу на втечу.

«То відьма жива! — подумав Ґурні. — Одна з тих, кого я заприсягнувся вбити, жива. І немає жодних сумнівів, Герцог Пол не знає, що за почвара народила його. Що за зло! Кинути його батька на поталу Харконненам!»

Пол пройшов повз Галлека й заскочив на виступ. Він озирнувся, відзначивши, що поранених і мертвих уже прибрали. «Ось іще один розділ у легенді про Пола-Муад’Діба, — раптом гірко подумав він. — Я навіть не витягнув із піхов ножа, але скажуть, що цього дня я власними руками перерізав горлянки двадцятьом сардаукарам».

Ґурні не відчуваючи ніг пішов за Стілґаром. Галлека переповнював гнів. «Відьма жива, а кості тих, кого вона зрадила, досі лежать у самотніх могилах. Я маю розповісти Полові про її діяння, перш ніж уб’ю її».