TextBook — Дядьку, я не розумію тебе.
— Але ж це доволі просто.
Тільки тремтіння повік видало, яка образа пройняла Фейда-Рауту.
— І Хавата ти не розумієш, — продовжив Барон.
«Ти теж!» — подумав Фейд-Раута.
— Кого звинувачує Хават у тому, що нині з ним трапилося? — запитав Барон. — Мене? Звісно. Але він був знаряддям Атрідів і роками перевершував мене, доки Імперія не доклала руку. Ось як це виглядає. Його ненависть до мене — доволі звична річ. Він вірить, що здатен перевершити мене будь-якої миті. А повіривши в таке, він уже переможений. Бо я спрямовую його увагу туди, куди хочу — проти Імперії.
Чоло Фейда-Раути напружилося від усвідомлення нових фактів, його вуста звузилися.
— Проти Імператора?
«Нехай мій любий небіж розсмакує це, — думав Барон. — Нехай скаже собі: «Імператор Фейд-Раута Харконнен!» Хай запитає сам у себе, як же багато це вартує. Такий титул точно вартує життя одного старого дядька, який може здійснити мрію!»
Фейд-Раута повільно зволожив язиком губи. Чи правда те, що говорить старий дурень? Здається, тут криється щось більше.
— А який стосунок до всього цього має Хават? — запитав Фейд-Раута.
— Він гадає, що використовує нас як знаряддя помсти Імператорові.
— А коли вдасться завершити справу?
— Він не бачить далі своєї помсти. Хават — людина, яка має служити іншим, і навіть він сам про себе цього не знає.
— Я багато навчився від Зуфіра Хавата, — погодився Фейд-Раута, збагнувши правдивість цих слів, щойно вимовив їх. — Але що більше я вчуся, то більше гадаю, що його варто позбутися… і скоро.
— Тобі не подобається думка, що він стежитиме за тобою?
— Хават стежить за всіма.
— І він може посадити тебе на трон. Хават хитрий. Він небезпечний і підступний. Але я ще не скасовуватиму антидот. Меч же також небезпечний, Фейде. А для цього клинка у нас є піхви — отрута в ньому. Щойно ми скасуємо антидот, смерть сховає його в піхви.
— У певному сенсі це як арена, — сказав Фейд-Раута. — Хитрощі всередині обманів, а ті — всередині інших хитрощів. Ти маєш бачити, куди гладіатор нахиляється, куди дивиться, як тримає меча.
Він кивнув собі, помітивши, що ці слова припали дядькові до душі, й міркуючи: «Так! Як арена. Тільки гостре лезо — розум!»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дюна» автора Френк Герберт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „38“ на сторінці 7. Приємного читання.