Розділ «38»

— Я грав у хеопс із наглядачем за рабами, — відказав Фейд-Раута, міркуючи: «Що ж пішло не так? Вочевидь, хлопчика, якого ми відправили до дядька, вбито, але він був бездоганним для своєї місії. Навіть Хават не міг зробити кращий вибір. Хлопчик був чудовим!»

— Грав у пірамідальні шахи, — мовив Барон. — Як мило. Ти переміг?

— Я… так, дядьку, — Фейд-Раута намагався приховати тривогу.

Барон ляснув пальцями.

— Нефуде, хочеш повернути мою прихильність?

— Сір, що я накоїв? — тремтячи запитав Нефуд.

— Це вже не важливо, — відказав Барон. — Фейд переміг наглядача за рабами в хеопс. Ти чув?

— Так… сір.

— Візьми трьох людей і піди до наглядача, — сказав Барон. — Задуши його гаротою. Коли закінчиш, принеси мені тіло, аби я бачив, що все виконано добре. Нам на службі не потрібні такі невправні гравці в шахи.

Фейд-Раута зблід і ступив крок уперед.

— Але, дядьку, я….

— Пізніше, Фейде, — махнув рукою Барон. — Пізніше.

Двоє охоронців, які рушили до спальні Барона за тілом хлопчика-раба, пройшли повз передпокій, несучи труп, руки якого звисали долу. Барон дивився на охоронців, доки ті не зникли з поля зору.

Нефуд підійшов до Барона.

— Ви бажаєте, щоб я вбив наглядача просто зараз, мілорде?

— Зараз, — підтвердив Барон. — А коли закінчиш, додай до свого списку ще цих двох, які щойно пройшли повз нас. Мені не сподобалося, як вони несли тіло. Такі речі треба робити делікатно. Хочу побачити і їхні трупи.

Нефуд промимрив:

— Мілорде, якщо я щось…

— Роби, як наказав твій господар, — гарикнув Фейд-Раута, міркуючи: «Тепер хоча б власну шкуру врятувати».

«Добре! — подумав Барон. — Принаймні він уміє програвати. — Барон усміхнувся сам до себе: — А ще малий знає, що саме мені до вподоби, й зробить усе, аби мій гнів оминув його. Він знає, що я маю зберегти його. Кому ж іще я зможу передати правління, коли відійду від справ? Інших здібних у мене нема. Але він має вчитися! А я маю убезпечити себе, доки він учиться».