TextBook — Ти знаєш мої смаки! — гарикнув Барон.
Фейд-Раута, уважно подивившись на дядька, мовив:
— І все ж таки одна була б доволі цінною для…
— Я їм не довіряю, — прогарчав Барон. — І годі намагатися змінити тему!
Фейд-Раута м’яко відповів:
— Як забажаєш, дядьку.
— Пригадую один випадок на арені кілька років тому, — почав Барон. — Того дня здавалося, буцімто раба-гладіатора підіслали, щоб убити тебе. Так воно справді й було?
— Це було так давно, дядьку. Зрештою, я…
— Не викручуйся, будь ласка, — напруга в голосі Барона виказувала, скільки сил йому вартувало стримати гнів.
Фейд-Раута глянув на дядька, міркуючи: «Він знає, інакше не запитував би».
— То був обман, дядьку. Я підлаштував усе, щоб дискредитувати твого наглядача за рабами.
— Дуже розумно, — сказав Барон. — І сміливо. Той раб-гладіатор ледь не переміг тебе, чи не так?
— Так.
— Якби твої хитрість і вправність були домірні сміливості, ти справді став би неймовірним. — Барон похитав головою з боку в бік. І як же багато разів після того жахливого дня на Арракісі він шкодував, що втратив ментата Пітера. То був чоловік тонких, диявольських хитрощів. Однак це його не врятувало. І знову Барон похитав головою. Доля — незбагненна.
Фейд-Раута оглянув спальню, вивчаючи сліди боротьби. І здивувався, як дядькові вдалося здолати раба, якого вони так ретельно готували.
— Як я переміг його? — запитав Барон. — О, тепер, Фейде, нехай зброя, що захищає мене на схилі літ, залишиться в таємниці. Скористаємося краще цим часом, щоб укласти угоду.
Фейд-Раута поглянув на нього. «Угода! Отже, він точно хоче, щоб я лишився його спадкоємцем. Звідки б іще тут узятися угоді? Угоди укладають між рівними або майже рівними!»
— Що за угода, дядьку? — Фейд-Раута пишався тим, що зумів зберегти спокій у голосі, попри радість, яка виповнювала його.
Барон також зауважив цей контроль і кивнув.
— Ти — гарний матеріал, Фейде. А гарним матеріалом не нехтують. Однак ти й далі відмовляєшся збагнути мою справжню цінність для тебе. Ти впертий і зовсім не бачиш, чому мене потрібно берегти як зіницю ока. Це… — він кивнув на сліди боротьби в спальні. — Це дурощі. А за них я не нагороджую.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дюна» автора Френк Герберт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „38“ на сторінці 5. Приємного читання.