Розділ «34»

— Для поховальної долини.

— Для поховальної долини, — відгукнулися учасники дійства.

Джессіка, яка сиділа навпроти Пола, кивнула, впізнавши давнє джерело, звідки брав початок цей ритуал, і подумала: «Зустріч між невіглаством та знанням, між варварством і культурою починається з гідності, з якою ми ставимося до наших померлих».

Вона глянула на Пола: «Чи бачить він це? Чи знає він, що треба робити?»

— Ми — друзі Джаміса, — промовив Стілґар. — Ми не виємо над нашими мерцями, наче зграя гарваргів.

Сивобородий чоловік, що сидів ліворуч від Пола, підвівся.

— Я був другом Джаміса, — промовив він і, підійшовши до купи, взяв дистранс. — Коли рівень нашої води впав до мінімуму на січі біля Двох Птахів, Джаміс поділився своєю вологою. — Чоловік повернувся на своє місце в колі.

«Чи повинен я сказати, що був другом Джаміса? — запитував себе Пол. — Чи очікують вони, що я щось візьму з цієї купи? — Юнак побачив обличчя, що на якусь мить повернулися в його бік. — Вони справді очікують на це!»

Ще один чоловік, навпроти Пола, підвівся, підійшов до купи й узяв паракомпас.

— Я був Джамісовим другом. Коли патруль заскочив нас біля Закруту Скелі й мене поранили, Джаміс відвернув увагу нападників, щоб поранені змогли врятуватися, — фримен повернувся на своє місце в колі.

Знову обличчя повернулися до Пола. Хлопець побачив, що вони сповнені очікування, й опустив очі. Лікоть урізався в його бік, і чийсь голос прошипів:

— Ти хочеш накликати на нас біду?

«Як я можу сказати, що був його другом?» — жахнувся Пол.

Ще одна постать, вийшовши з кола, піднялася перед Полом. Коли сховане під каптуром обличчя наблизилося до світла, юнак упізнав матір. Вона зняла з купи хустину.

— Я була другом Джаміса, — виголосила вона. — Коли його дух збагнув, чого хоче істина, він покинув тіло й урятував мого сина. — Вона повернулася на місце.

І Пол пригадав материн голос, те презирство, яким вона винагородила його після бою. «І як воно — почуватися вбивцею?»

Знову Пол побачив повернуті у свій бік обличчя, відчув гнів і страх, що поширювалися між фрименами. У свідомості Пола зринув уривок із фільмокниги «Культ Мертвих», який мати колись записала для нього. Тепер він знав, що має зробити.

Пол повільно звівся на ноги.

Опинившись у центрі кола, Пол відчув, ніби його єство зменшується. Неначе він утратив частинку себе й тепер шукав її тут. Він схилився над купою речей і взяв балісет. Тихо загула струна, зачепившись об щось.

— Я був другом Джаміса, — прошепотів Пол.