TextBook — Я обираю поєдинок, — прогарчав Джаміс.
Джессіка перейшла через печеру й схопила Стілґара за руку.
— Що тут відбувається? — запитала вона.
— Це правило амталь, — відповів Стілґар. — Джаміс вимагає права випробувати твою роль у легенді.
— Хтось має стати на її захист, — сказав Джаміс. — Якщо її захисник переможе, правда на її боці. Але сказано… — він зиркнув на натовп, — …що не потрібен їй захисник із фрименів — це може означати лише одне: вона приведе його із собою.
«Він говорить про бій із Полом сам на сам!» — збагнула Джессіка.
Вона відпустила Стілґарову руку й ступила півкроку вперед.
— Я завжди сама себе захищаю, — сказала вона. — Значення достатньо просте для…
— Не тобі вказувати нам, як поводитися! — вибухнув Джаміс. — Принаймні доки я не побачу переконливіших доказів. Стілґар міг розповісти тобі, що казати, минулого ранку. Він міг сповнити твій мозок щебетанням, яке ти й переповіла нам, аби збити з праведного шляху.
«Я здатна підкорити його, — подумала Джессіка, — однак це може суперечити їхньому розумінню легенди». І знову вона дивувалася, наскільки на цій планеті перекрутили роботу Міссіонарії Протектіви.
Стілґар глянув на Джессіку й заговорив тихим голосом, але так, щоб частина натовпу почула його.
— Джаміс схильний до злопам’ятства, Сайядіно. Твій син перевершив його й…
— То була випадковість! — заволав Джаміс. — У котловині Туоно було застосовано відьомську силу, і я це доведу просто зараз!
— …і я також перевершив його, — вів далі Стілґар. — Через цей виклик тахадді він прагне також поквитатися зі мною. Джаміс надто жорстокий, щоб стати коли-небудь хорошим вождем — у ньому забагато гафлі, божевілля. На його вустах панує закон, а в серці — сарфа, заперечення його. Ні, з нього ніколи б не вийшов хороший вождь. Я так довго шкодував його, тому що він корисний у бою, але коли його пожирає злоба, він стає небезпечним для власного суспільства.
— Стілґар-р-ре! — загримів Джаміс.
І Джессіка збагнула, що робив Стілґар: він намагався розлютити Джаміса, щоб відвернути від Пола виклик на поєдинок.
Стілґар став напроти Джаміса, й знову Джессіка почула заспокійливі нотки в гуркотливому голосі:
— Джамісе, він лише хлопчик. Він…
— Ти назвав його чоловіком, — відказав Джаміс, — а його матір казала, що він пройшов випробування ґом джаббаром. Він повнокровний і аж надміру насичений водою. Хлопці, що несли їхній рюкзак, сказали, що там літротари води. Літротари! А ми тамуємо спрагу з наших водокишень, щойно там з’являться краплинки вологи.
Стілґар зиркнув на Джессіку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дюна» автора Френк Герберт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „33“ на сторінці 2. Приємного читання.