Кайнс бачив, як рухається яструб. Птах наблизився до його руки — ступив обережний крок, доки його супутники чекали, вдаючи байдужість. Яструб спинився лише за крок від руки.
Глибинна ясність виповнила свідомість Кайнса. Раптом він побачив в Арракісі такий потенціал, про який батько навіть не підозрював. Імовірності, що чигали на тому, іншому шляху, затопили його.
— Нема для твого народу більшого жаху, аніж потрапити до рук Героя, — сказав батько.
«Він читає мої думки! — збагнув Кайнс. — Гаразд… нехай».
«Повідомлення вже розіслано в січові селища, — подумав він. — І ніщо їх не спинить. Якщо син Герцога вижив, вони знайдуть і захистять його, як я й наказав. Вони можуть позбутися жінки, його матері, але врятують хлопчика».
Яструб підстрибнув іще ближче і спинився зовсім близько від руки — так, що навіть міг дзьобнути. Він нахилив голову, щоб ретельно роздивитися беззахисну плоть. Раптом птах вирівнявся, підняв голову й, коротко скрикнувши, підскочив і здійнявся в повітря, а його супутники — за ним.
«Вони прийшли! — подумав Кайнс. — Мої фримени знайшли мене!»
А тоді почув гуркотіння піску.
Кожен фримен знав цей звук, міг миттєво відрізнити його від гуркоту хробака чи інших звуків пустельного життя. Десь під ним премеланжева маса накопичила достатньо води й органічної матерії маленьких творців і сягнула критичної стадії дикого зростання. Велетенська бульбашка двоокису вуглецю сформувалася глибоко в піску й тепер виривалася нагору з неймовірною силою, обернувшись на пиловий вир. Відбувався обмін між тим, що сформувалося в глибині піску, і тим, що лежало на поверхні.
Яструби кружляли вгорі й кричали від розчарування. Вони знали, що відбувається. Кожна пустельна істота знала.
«І я пустельна істота, — подумав Кайнс. — Бачиш мене, батьку? Я пустельна істота».
Він відчув, як куля підіймає його, а тоді розривається, і його охоплює піщаний вир, затягуючи в прохолодну темряву. На мить відчуття прохолоди та вологи здалися блаженним полегшенням. А тоді, коли власна планета вбила Кайнса, планетолог збагнув, що його батько й решта вчених помилялися: найстійкішими принципами всесвіту були випадковість і помилка.
Навіть яструби знали про це.
31
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дюна» автора Френк Герберт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „30“ на сторінці 5. Приємного читання.