TextBook Його пальці слабко занурилися в пісок.
«Вони навіть дистикоста мені не лишили!»
— Наявність вологи в повітрі запобігає надто швидкому випаровуванню з тіл істот, — сказав батько.
«Чому він і далі повторює очевидне?» — поцікавився Кайнс.
Він спробував поміркувати про вологу в повітрі: трава вкриває бархан… нижче — відкрита водойма, довгий канат води, що тече крізь пустелю, і дерева вздовж нього… Він ніколи не бачив відкритих водойм проти неба, хіба що на ілюстраціях у книжках. Відкриті водойми… вода для поливу… потрібно п’ять тисяч кубічних метрів води на сезон, щоб полити один гектар землі, пригадав чоловік.
— Наша найперша мета на Арракісі, — казав батько, — це засаджені луками території. Ми почнемо з цих терплячих до змін, засухостійких трав. Коли луки втримуватимуть воду, насадимо на пагорбах ліси, потім — кілька відкритих водойм, спершу маленьких. Їх потрібно буде розташувати вздовж ліній панівних вітрів, де стоять ряди вітрових пасток, водовсотувачів, щоб відбирати все, що краде вітер. Нам доведеться створити справжній сироко — вологий вітер, — але обійтися зовсім без вітрових пасток не вдасться ніколи.
«Завжди читає мені нотації, — подумав Кайнс. — Він не може стулити пельку? Хіба він не бачить, що я помираю?»
— І ти також помреш, — сказав батько, — якщо не заберешся з бульбашки, яка просто зараз утворюється під тобою. Вона там, і ти про це знаєш. Ти ж відчуваєш запах премеланжевих газів. Знаєш, що маленькі творці вже почали випускати воду в масу.
Думка про воду в глибині доводила до божевілля. Він уявив її — запечатану в пласті шпаристого каменю шкірястими напіврослинами, напівтваринами, маленькими творцями, — а тоді тонкий розлам, крізь який вривається прохолодний потік найчистішої, прозорої, лагідної води у…
Премеланжеву масу!
Він вдихнув, відчуваючи розкішний, солодкий запах. Аромат навколо нього став значно багатшим, ніж раніше.
Кайнс гепнувся на коліна, а тоді почув пташиний крик і квапливі помахи крил.
«Ця пустеля багата на прянощі, — подумав він. — Тут мають бути фримени навіть при світлі дня. Вони точно помітять птахів і спробують з’ясувати причину їхньої появи».
— Рух крізь ландшафти є необхідним для тваринного життя, — мовив батько. — Людей-кочівників спрямовує та сама необхідність. Лінія руху підпорядковується фізичним потребам: воді, їжі, мінералам. Зараз ми самі маємо контролювати цей рух, підпорядковувати його нашим цілям.
— Стули пельку, стариганю, — пробурмотів Кайнс.
— Ми маємо зробити на Арракісі те, що ніхто ще не наважувався вчинити з цілою планетою, — сказав батько. — Необхідно використати людину як конструктивну екологічну силу, додаючи елементи адаптованого тераформованого життя: тут рослина, там тварина, ось тут людина — щоб змінити водний цикл і вибудувати новий тип ландшафту.
— Стули пельку! — прохрипів Кайнс.
— Саме лінії руху подарували нам першу підказку щодо зв’язку між хробаками й прянощами, — вів далі батько.
«Хробак, — подумав Кайнс із новою надією. — Коли вибухне ця куля, точно прийде хробак. Але ж у мене нема гаків. Як же я зможу вилізти верхи на великого творця без гаків?»
Він відчував, як безнадія підриває рештки його сил. Вода так близько — лише за сотню метрів під ним. Хробак точно прийде, але не вдасться піймати його на поверхні та використати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дюна» автора Френк Герберт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „30“ на сторінці 3. Приємного читання.