Розділ «28»

— Але ж…

— Тебе й твоїх урятованих людей ми радо прихистимо, — пояснив Туек. — Ти говорив про вдячність. Чудово. Відпрацюєте свій борг перед нами. Нам завше потрібні надійні люди. Але ми без вагань знищимо тебе, якщо раптом ти наважишся на найменший відкритий рух проти Харконненів.

— Але ж вони вбили твого батька!

— Коли так, то я відповім тобі, як відповідав мій батько тим, хто діяв не думаючи: «Камінь важкий, та й пісок важить багато, але бовдур важчий за них обох».

— Отже, ти нічого не збираєшся робити з цим? — гмикнув Галлек.

— Хіба я це сказав? Я лише відзначив, що захищатиму наш контракт із Гільдією. А Гільдія хоче, аби ми вели обережну гру. Є інші способи знищити кривдника.

— А-а-а-а-а.

— Отож-бо й воно, що «а-а-а-а». Хочеш шукати відьму — вперед. Одначе попереджаю тебе, що, можливо, вже запізно… та що б там не було, але ми сумніваємося, що вона — саме та, кого ти шукаєш.

— Хават рідко коли помилявся.

— Він дозволив Харконненам себе впіймати.

— Гадаєш, він зрадник?

Туек знизав плечима.

— Питання суто теоретичне. Ми вважаємо, що відьма мертва. Принаймні Харконнени вірять у це.

— Здається, ти багато знаєш про Харконненів.

— Натяки, припущення… чутки та передчуття.

— Нас сімдесят чотири, — сказав Галлек. — Якщо ти справді хочеш, аби ми приєдналися до тебе, то маєш вважати Герцога мертвим.

— Бачили його труп.

— А хлопчик? Юний пан Пол? — Галлек спробував ковтнути, відчувши клубок у горлі.

— Згідно з останніми відомими нам даними, він разом із матір’ю загубився в піщаній бурі. Найімовірніше, навіть їхніх кісток не знайдуть.

— Отже, відьма мертва… всі мертві.