TextBook — Щось мені не подобається, як цей слуга Імператора нам допомагає, — пробурмотів Барон.
Слова долинали крізь пухову ковдру, але деякі з них сягали свідомості Лето. Ні знаку жінки й хлопчика. Пол і Джессіка втекли. А доля Хавата, Галлека й Айдаго досі була невідомою. Лишалися крихти надії.
— А де перстень із герцогською печаткою? — запитав Барон. — На пальці його нема.
— Сардаукари сказали, що, коли вони забрали Атріда, персня не було, мілорде, — відповів капітан гвардії.
— Ти надто швидко вбив лікаря, — зауважив Барон. — Твій прорахунок. Ти мав попередити мене, Пітере. Ти поквапився, а це може нашкодити нашій справі. — Харконнен насупився. — Імовірності!
Думка синусоїдальною хвилею звивалася у свідомості Лето: «Пол і Джессіка втекли!» У його пам’яті зринуло ще дещо: угода. Він майже згадав її.
«Зуб!»
Частину вже пригадав: капсула з отруєним газом, уживлена у фальшивий зуб.
Хтось казав йому пам’ятати про зуб. Зуб був у роті. Герцог відчував його обриси язиком. Зробити треба тільки одне — різко розкусити.
«Не зараз!»
Той хтось наказав йому зачекати, доки Барон не опиниться поруч. Хто сказав йому це? Пригадати не вдавалося.
— Чи довго він іще лишатиметься в такому стані? — запитав Барон.
— Може, з годину, мілорде.
— Може, — пробурмотів Барон, повертаючись до зчорнілого нічного вікна. — Я голодний.
«Ось той розпливчастий сірий силует — Барон», — подумав Лето. Силует хитався туди-сюди, пританцьовуючи кімнатою. І кімната то збільшувалася, то стискалася, то ставала яскравішою, то темнішала. Вона поринала в темряву, а потім заливалася світлом.
Час для Герцога обернувся на послідовність шарів. Він плив крізь них. «Я маю зачекати».
А ще там був стіл. Лето доволі чітко бачив стіл. І велетенського, товстезного чоловіка по той бік столу, перед яким лежали рештки їжі. Лето збагнув, що сидить на стільці навпроти товстуна, відчув кайдани й паски, що втримували його зболіле тіло на стільці. Герцог усвідомлював, що час минає, але не міг відстежити його плин.
— Гадаю, він приходить до тями, Бароне.
Шовковистий голос: Пітер.
— Я бачу, Пітере.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дюна» автора Френк Герберт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „21“ на сторінці 5. Приємного читання.