Розділ «4»

— Вона ніяка не «дан», — раптом мовила Донія. — Ви мали помітити, що вона не справжня Служниця.

— Не сміши мене, дитино, — защебетала Сутера. — Усі, хто належить вашій родині, — дан: Служниці й інші гуманоїдні створіння.

Донія стиснула свої маленькі ручки в кулаки.

— Немезіда — інша.

— Справді? — брови Сутери поповзли вгору. — Її купили твої батьки. Її розробили для тебе. Вона виконує задані функції. У цьому аспекті вона нічим не відрізняється від Служниці; відтак її ім’я — Немезіда дан Імпірінс.

— Припиніть використовувати «дан», або я скажу Матері, що з мене досить ваших уроків, — мовила Донія тремтячим від гніву голосом.

— Доніє... — застерегла я її. Це був не найкращий час, щоб гарячкувати, захищаючи мене.

Але в цій битві Донія завжди йшла до кінця. Вона задерла підборіддя.

— Немезіда Імпірінс. Ось як ви будете називати її у моїй присутності.

Сутера зайшлася сміхом.

— То тепер вона твоя кревна родичка?

— Я не це сказала.

— Гаразд, якщо ми вже говоримо дурниці, то давай називати її Немезіда фон Імпірінс, і вважати главою вашої сім’ї. У вас будуть якісь розпорядження для мене, Паннно фон Імпірінс?

Сутера глузливо вклонилася мені.

— Усе, з мене досить, — заявила Донія. — Я більше не терпітиму цього.

Вона розвернулася і вийшла геть.

Сутера вражено закліпала очима. А потім пробурмотіла: «О, зорі, схоже це безнадійний випадок».

Я пішла за Донією, похмуро розмірковуючи: якщо Церемоніймейстер Етикету вважала спадкоємицю сім’ї Імпірінс зовсім безнадійною, тоді добре, що вона не усвідомила справжньої мети свого перебування в домі — вимуштрувати Діаболіка, навчивши правилам поводження у світі Вельмишановного Панства.