Розділ «38»

— Я живу заради тебе, Доніє. А не заради Тайруса.

— Можливо, я хочу, щоб ти жила для себе, — тихо промовила вона.

Донія вважала, що мої почуття до Тайруса, без сумніву, були хорошим знаком. Я з нею не погоджувалася, особливо, коли мене запросили на наступну сімейну вечерю Домітріанів. Я прийшла як гостя Тайруса, а Сигна запросила...

Елантру.

— Сідай поряд із Тайрусом, серденько, — промовила Сигна до Елантри таким солодким голосом, яким ніколи не зверталася навіть до своїх дітей. Елантра засяяла від приділеної їй уваги і зайняла місце з іншого боку від Тайруса.

Тайрус не здавався незадоволеним.

— Бачити вас, Вельмишановна Панно Пасус, — це приємний сюрприз, — сказав він їй.

Єдиний секрет, який я мала від Тайруса, — це повернення Донії. Я просто чекала на слушний момент, щоб розповісти про це. Звісно, я не гаяла часу, і одразу після візиту Сигни відправилася на «Олександрію», щоб розповісти йому про нашу розмову.

У той день він приєднався до мене, коли я вивчала книги в його бібліотеці, сидячи біля величезного вікна, яке виходило на Берневал Стрітч.

— Отже, моїй бабусі подобається вплив, який ти справляєш на мене... — мовив він, замислено розглядаючи зоряне небо, склавши пальці дашком. — Але не подобаєшся ти.

Оскільки я все ще обдумувала зауваження Сайдонії, то відчула потребу вибачитися.

— Я повинна була погодитися на співпрацю, а не відхиляти її пропозицію.

Він пильно поглянув на мене.

— Чому ти відмовилася?

Питання ранило мене глибше, ніж він очікував. Я відчула, як у горлі застряг клубок — через відчуття вини за мою турботу про нього й неможливість зізнатися, що я була обурена її пропозицією.

— Не знаю.

Хвилину Тайрус пильно вдивлявся в моє обличчя. Потім на його вустах з’явилася посмішка.

— Знаєш, насправді це хороша новина.

Нічого я не знала. Мені було боляче, і я почувалася дуже нещасною, ніби я годинами мучила своє тіло, займаючись інтенсивними тренуваннями.

— Що в цьому хорошого?