Розділ «26»

— Вельмишановна Панно Імпірінс, — мовив Імператор тоді, як Вельмишановна Пані Кантернелла з цікавістю роздивлялася нас, — ви сьогодні надзвичайно чарівна.

Я відчула, що задихаюсь від раптового нападу агресії. Я так міцно вчепилася в руку Тайруса, що він помітно скривився, а потім стиснув мою руку, попереджаючи, щоб я тримала себе в руках.

— Вона дійсно чарівна, чи не так? — безтурботно відповів Тайрус. — Вона хотіла залишитися в своїх покоях на знак жалоби, але я сказав, що така краса не може марніти в ізоляції.

Імператор поблажливо посміхнувся.

— Настав час тобі відвідати імперське свято, Тайрусе. Я був здивований твоїм вибором партнерки для цієї події...

На мить сказані Імператором слова зависли в повітрі, і я зціпила зуби. Так, він був здивований, що Тайрус привів Імпірінс на свято, організоване на честь знищення багатьох вельможних родин, й Імпірінсів зокрема.

— Але тепер бачу, що ти вибрав партнерку, яка просто божественно танцює, — завершив свою думку Імператор.

Поки він говорив, єдине, про що я могла думати — це наскільки близько він стоїть, як легко я можу підлетіти до нього, припинити цю гру і розтрощити йому череп. Я не бачила Хезерда. Я не бачила Енгвіша. Я була єдиною з опальних Вельмишановних Панів, яка стояла поряд із ним. Решті дозволять танцювати тільки після того, як Імператор вийде із зали. Він був не настільки дурним, щоб наражати себе на небезпеку, дозволивши спадкоємцям, чиї сім’ї він нещодавно знищив, перебувати на відстані витягнутої руки від нього.

Як партнерка Тайруса я становила виняток. І була його помилкою.

Я могла вбити його прямо зараз.

Я могла вбити його прямо зараз.

Тайрус ніби прочитав мої думки або, можливо, відчув, як напружилося моє тіло, тому що раптом ткнувся головою мені в шию, аж його подих опалив шкіру, а руки стисли мене в міцних обіймах. Я знала, що здатна одним рухом розірвати їх, і тоді, як він, безтурботно попрощавшись, помчав нас подалі від Імператора, я все ще розглядала цю можливість.

— Не роби цього, — сказав він.

— Він прямо тут, — прохрипіла я йому на вухо, — на відстані витягнутої руки!

— А далі що? — його безбарвні очі зазирнули в мої. — Ти помреш, а його світогляд продовжить процвітати, особливо після того, як спалахне громадянська війна і Вельмишановне Панство повстане проти Імперії, що опинилася в руках божевільного.

Тайрус торкнувся моєї щоки, а потім різко перемістив руку мені на потилицю. Його дотик був грубим, а руки мозолистими від фізичних навантажень.

— Це тільки перший крок, — дуже тихо промовив він. — Урешті-решт, якщо будеш терплячою, ти отримаєш те, чого прагнеш. Так буде краще для всіх. Будь ласка, довірся мені.

Я згадала розірване на шматки тіло Енміті, і слова, що відтоді лунали в моїй голові. Я щось більше, ніж це. Я означаю більше.

Я силувано кивнула і дозволила йому відвести мене подалі від Імператора. Поки ми кружляли в повітрі, його погляд був прикутий до моїх очей.

— Справедливість запанує, — тихо сказав він. — Заради Сайдонії й усіх інших. Заради всієї Імперії.