Принцип участі впливає на методи інтерактивного планування двояко. Насамперед, він означає, що ніхто не може планувати ефективно для когось іншого. Краще погано планувати для себе, ніж бути планованими іншими, хай навіть добре. Причина цього визначається сутністю розвитку: збільшувати свої бажання і здатність задовольняти бажання, власні і чужі. Планування іншими не може збільшувати ці бажання і здібності, тільки власне планування дає таку можливість.
За інтерактивного планування плани не складають внутрішні чи зовнішні підрозділи з наступним поданням керівництву для затвердження. Керівники безпосередньо залучаються в процес планування. Це - одна з найважливіших їх функцій.
Згідно з відомим висловлюванням, участь у плануванні подібна до гри, в якій хтось повинен перемогти, але сама перемога не головний виграш. Основне задоволення дає сама гра. Якщо перемога важливіша за саму гру, то гра перетворюється на роботу. Так само як плановик, для якого план важливіший, ніж участь у плануванні, відмовляється від більшої частини задоволення і вигод, які йому обіцяє планування. Планування повинно бути настільки радісним, наскільки корисним для виробництва, тоді воно якісно поліпшує виробниче життя учасників і дає їм можливість розвиватись. Професійні "плановики" покликані стимулювати, полегшувати планування іншим, забезпечуючи мотиви інформації, знання, розуміння.
Участь у плануванні діяльності підрозділу на будь-якому рівні повинна бути обов'язковою для керівників і факультативною для звичайних працівників. Вона повинна бути можливістю, а не обов'язком. Якщо звичайні працівники не беруть участі в плануванні, це означає, що вони вважають його марною тратою часу. Долучаться до планування вони лише після того, як зрозуміють, що воно може впливати на якість їх виробничого життя і їх особистий розвиток.
Принцип неперервності. Найчастіше планування не буває безперервним. Наприклад, більшість компаній розробляють п'ятирічні плани і поновлюють їх раз на рік. План розробляється на визначену частину року, звичайно на декілька місяців. Коли план затверджено, планування припиняється до наступного такого періоду через рік. Такий цикл "знову почати - знову закінчити" повторюється кожного року.
Через невизначеність майбутнього жоден план, як би ретельно він би не був підготовлений, не виконується так, як очікувалось. Тому результати, які очікувалися від виконання плану, і сподівання, на яких будувались подібні очікування, постійно переглядаються. Коли такі сподівання й очікування відхиляються від реальності, знаходяться пояснення цьому, які використовуються для відповідної модифікації плану.
Принцип холізму. Складається з двох частин: принципу координації і принципу інтеграції, кожна з яких стосується вивчення організації. Будь-яка організація поділяється на рівні, кожен рівень - на одиниці, які різняться функціями, продукцією і ринком, який вона обслуговує. Координація передбачає взаємодію одиниць одного рівня, інтеграція - між одиницями різних рівнів.
Принцип координації означає, що діяльність будь-якої складової організації неможливо планувати ефективно, якщо робити це незалежно від інших одиниць цього рівня. Згідно з цим принципом, найкраще справитися з небезпекою або використати можливості, які відкрилися в роботі одного підрозділу, можуть інший або одночасно декілька підрозділів, бо підприємство - це система взаємопов'язаних елементів. Джерело небезпеки та можливості їх вирішення можуть знаходитися в різних місцях. Коли ми визначаємо проблему як виробничу, це не означає, що правильний шлях до її вирішення знаходиться в цих сферах діяльності. Може статися, що виробничу проблему легше вирішити з допомогою маркетингу або навпаки. Незалежно від того, де виникають проблеми, вирішувати їх треба одночасно і з усіх точок зору. От на що спрямовані принципи координації.
Згідно з принципом інтеграції, планування, яке здійснюється незалежно на кожному рівні, не може бути настільки ефективним, як планування у взаємозалежності на всіх рівнях. Загальновідомо, наприклад, що стратегія або практика, яка сформувалася на одному рівні корпорації, часто створює проблеми для інших рівнів. Тому проблема, яка виникла на одному рівні, може бути найкращим чином вирішена шляхом зміни стратегій або практики іншого рівня.
Суперечності між рівнями організацій такі ж звичні, як і між підрозділами одного рівня. Вони найчастіше виникають через недостатнє усвідомлення наслідків дій якогось рівня чи підрозділу. Якщо ми хочемо планувати ефективно, подібні суперечності слід долати. Це можливо тільки шляхом координації та інтеграції планування.
Поєднання принципів координації та інтеграції дає нам принцип холізму, згідно з яким, що більше елементів і рівнів у системі, то вигідніше планувати одночасно й у взаємозалежності. Ця концепція планування "одночасно всіма" протистоїть поступовому плануванню: плануванню зверху вниз, або знизу вверх.
На підставі викладеного можна виокремити п'ять стадій інтерактивного планування:
• 1. Формування "проблемного місця": визначення системи небезпек і можливостей, перед якими стоїть організація.
• 2. Планування цілей: визначення цілей, яких буде досягати організація. Саме на цій стадії проектується бажане майбутнє.
• 3. Планування засобів досягнення цілей: вибір або створення засобів, за допомогою яких будуть досягатися поставлені цілі. Саме на цій стадії визначаються шляхи наближення до бажаного майбутнього.
• 4. Планування ресурсів: визначення обсягів необхідних ресурсів, часу, коли вони знадобляться, методів отримання тих із них, які зараз недоступні.
• 5. Проектування, впровадження і контроль: хто їх здійснює, коли і де, як будуть контролюватися впровадження і його наслідки.
Інтерактивний маркетинг вимагає значних зусиль і багато часу, а тому може бути оправданий тільки за умови значного поліпшення роботи організацій. Звичайно він сприяє такому поліпшенню, тому більшість організацій спочатку експериментують, запроваджуючи його в одній із своїх підсистем, як правило, десь на самій горі або десь поблизу. А досягши успіху, поступово поширюють його на всю організацію.
Туризм за своїми основними характеристиками принципово не відрізняється від інших форм господарювання, тому всі суттєві положення сучасного планування можуть повною мірою застосовуватися в туризмі.
Водночас туризм має свою специфіку, яка відрізняє його не тільки від торгівлі товарами, а й від інших форм торгівлі послугами: тут має місце як торгівля послугами, так і торгівля товарами (за оцінкою спеціалістів, частка послуг у туризмі становить 75%, а товарів - 25%), а також особливий характер споживання послуг і товарів у місці їх виробництва та ще й в конкретній ситуації.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка туризму» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. Економічне планування діяльності підприємств туристичної індустрії“ на сторінці 3. Приємного читання.
