Розділ «ТЕМА 7. МОДЕЛЮВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ У СКОТАРСТВІ»

Утримувати тварин в приміщеннях передбачається тільки в осінньо-зимовий період то для нашого прикладу, крім щоденного внесення добової норми підстилки на голову, для тварин кожної виробничої групи планується вносити початковий шар підстилки (1 раз на рік) з розрахунку 20 кг на голову. На кормо-вигульних майданчиках на початку осінньо-зимового періоду також планується внесення початкового шару підстилки з розрахунку 10 кг на голову.

Для відпочинку худоби на пасовищах необхідно сформувати лігво, для цього слід внести початковий шар підстилки з розрахунку 20 кг на голову.

Маючи вихідні дані ми можемо розрахувати потребу в підстилці на добу, а також на осінньо-зимовий та весняно-літній періоди. Добову потребу для поголів'я групи визначаємо множенням норми на кількість тварин у виробничій групі. Щоб визначити потребу підстилки на той чи інший період, необхідно її добову норму помножити на середньорічне поголів'я тварин у тій чи іншій групі та на тривалість періоду. Сума потреби підстилки для всіх груп на осінньо-зимовий і весняно-літній періоди та потреби для початкового внесення в приміщення на вигульні майданчики та для створення лігва на пасовищі дасть річну її потребу.

Сумарна річна потреба підстилки становитиме 2691,9 ц, з яких 1838,2 ц — потреба для щоденного внесення на осінньо-зимовий період, 693,7 ц — потреба для щоденного внесення у весняно-літній період, 64 ц (320 голів *20 кг) — початкове внесення у приміщення; 64 ц (320 голів *20 кг) — для формування лігва на пасовищі; 32 ц (320 голів*10 кг) — початкове внесення на вигульні майданчики.

Періодичність видалення гною в приміщеннях становить 1 раз на рік, а на кормо-вигульних майданчиках — по мірі їх забруднення. У загонах на пасовищі 1 раз по закінчені весняно-літнього періоду. Гній спочатку транспортують до гноєсховища для біотермічного знезараження впродовж 100-120 діб, а потім вивозять на поля, як органічне добриво.

30. Для нормального перебігу технологічного процесу важливо знати також потребу ферми у воді (табл. 145). її визначаємо, виходячи з добової норми потреби холодної і гарячої води для кожної тварини певної вікової групи. Норми потреби беремо з ВНТП-АПК-01.05 або з інших нормативних документів чи рекомендацій. Витрати води (л/добу) для корів складають 100 (85 холодної, 15 гарячої) для нетелей — 60 (55 холодної і 5 гарячої), для молодняку — 30 (28 холодної і 2 гарячої) та телят — 20 (18 холодної і 2 гарячої).

Визначаючи добову потребу у воді для виробничої групи, необхідно кількість тварин у групі помножити на добову норму води для однієї тварини. При розрахунках річної потреби води, середньорічну кількість тварин у виробничій групі множимо на добову норму та на кількість днів року.

Знаючи добову потребу гарячої води, можна визначити скільки і які водонагрівальні прилади необхідно мати, щоб забезпечити технологічно правильне виконання операцій у процесі.

Оскільки перерви у надходженні води для напування і виконання інших технологічних операцій небажані, необхідно знати її максимальну добову, годинну та секундну потребу. Це визначаємо із виразів:

Qflo6. max Qflo6 ср. X Ki, (75)

де Qдo6. max — максимальна добова потреба води, л; QS06 ф — середньодобові витрати води на фермі, л; К1 — коефіцієнт добової нерівномірності потреби води (Ki=1,1...1,3).

Q"o6. max = 14250 х 1,2 = 17100 (л).

Годинна максимальна потреба води для ферми складе:

Qros. max = (Qso6. max /24) X K2, (76)

де Qr(w max — максимальна годинна потреба води, л; К2 — коефіцієнт погодинної нерівномірності потреб води (К2 = 2,0...2,5, для пасовища — 5,0). Таким чином на осінньо-зимовий період потреба складе:

Qro". max = (17100/24) х 2 = 1425 (л), а на пасовищний (весняно-літній період)

QroS. max = (17100/24) х 5 = 3562,5 (л). Максимальна секундна потреба води складе:

QceK. max Qrofl. max/3600, (77)

Де Qceic max — максимальна секундна потреба води, л.

Таким чином на осінньо-зимовий період максимальна секундна потреба води складе: