Розділ «2.2. Зберігання зерноборошняних товарів»

Зберігання зернових мас

Зернова маса — це сукупність компонентів основної культури, домішок, наявних мікроорганізмів, комахи, різний склад повітря яке заповнює міжзернові проміжки.

Зернові маси зберігають у зерносховищах різних типів як тимчасових так і стаціонарних. Зерносховища споруджують з урахуванням фізичних і фізіологічних властивостей зернової маси. Вони повинні відповідати технічним, технологічним, експлуатаційним і економічним вимогам.

Зерносховище повинно бути міцним, сухим, механізованим, захищати зернові маси від гризунів, птахів, шкідників зерна та відповідати слідуючим вимогам: забезпечити певний режим зберігання зерна, захистити зернові маси від небажаного впливу зовнішнього середовища, уникнути невиправданих витрат, розташовуватись поблизу залізниць, відповідати правилам пожежної безпеки.

Культури різні за біологічними властивостями потребують індивідуального підходу щодо технології їх зберігання.

Основною формою життєдіяльності зерна є дихання (рис. 39).

Вологість зерна може бути критичною і переломною:

Критична волога при якої появляється вільна вода, яка здатна переміщуватись із клітини в клітину.

Переломна вологість — коли волога підвищується на 6-8% вище критичної.

Критична вологість (%), для:

Зернобобових — 15-16

Зерна злакових — 14-15

Кукурудзи, проса — 12-14

Соняшника — 10-11

Рис. 39. Види дихання та фактори його інтенсивності

На тривале зберігання в сховища зернові маси слід закладати з вологістю на 2-3% нижче. В зерні при зберіганні проходять процеси післязбирального дозрівання, може виникнути самозігрівання і проростання. Хід післязбирального дозрівання характеризується підвищенням насіннєвих і технологічних якостей і зниженням інтенсивності дихання (рис. 40)

Рис. 40. Характеристика післязбирального дозрівання

Сушка зерна — складний технологічний тепломасообмінний процес при якому не тільки забезпечується збереження нативних речовин, а і їх поліпшення.

При сушінні відбуваються такі фізичні явища: