Розділ «6. Статистика активів та інвестицій підприємств»

Залишкова вартість основних засобів є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною первісною вартістю та нарахованою на момент оцінки сумою їх зносу. Отже, кожен об'єкт основних засобів на момент обліку (як правило, на початок і кінець року) має дві основні вартісні оцінки: первісну і залишкову.

У процесі функціонування основні засоби поступово зношуються, переносячи свою вартість на виготовлену продукцію чи надані виробничі послуги. Знос необоротних активів - це сума амортизації об'єкта необоротних активів від початку їх корисного використання.

Амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Об'єктом амортизації є всі основні засоби, крім землі і незавершених капітальних інвестицій. При нарахуванні амортизації додатково використовуються такі терміни:

- вартість, що амортизується, - первісна вартість об'єкта основних засобів за вирахуванням ліквідаційної вартості;

- ліквідаційна вартість - сума коштів або інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації1) після закінчення строку експлуатації необоротних активів.

Згідно з ст. 145 Податкового кодексу України, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в табл. 6.2, і призупиняється на період його виведення з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації.

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) враховують:

- очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичний та моральний знос, що передбачається;

- правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути меншим, ніж визначено в табл. 6.2.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації).

Таблиця 6.2. Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації у Податковому кодексі

Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів.

Річна сума амортизації (А) визначається як добуток первісної балансової вартості об'єкта основних засобів та норми амортизації(//):

Норма амортизації (//) для певної групи обладнання визначається на основі залежності:

де Вл - ліквідаційна вартість основних засобів, грн; Т - термін служби основних засобів (амортизаційний період), років.

Цей метод має той недолік, що перенесення вартості основних засобів здійснюється рівномірно, а використовуються вони нерівномірно (поломки, простої, неповне завантаження тощо).

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.